Битва за регламент

«Я командував і буду командувати», — так заявив спікер Олександр Ткаченко групі депутатів, які протестували проти його вказівки відійти від трибуни. І справді, вчора йому вдалося запобігти «замаху» на його повноваження. А саме це й мала намір зробити парламентська більшість. Щоправда, для цього потрібно було вирішити одну невеличку проблему — домогтися зміни в регламенті.

Зміна в регламенті — це необхідна і достатня умова для подальших успішних дій парламентської більшості. Передбачуване в новому регламенті поіменне голосування забезпечує більшості можливість змістити найближчим часом ліве керівництво Верховної Ради, вибрати нового спікера і розпочати «конструктивну роботу» (в розумінні пропрезидентської більшості — це швидке ухвалення «правильних» законів).

Маємо сказати, що більшість дещо переоцінювала свої сили, коли передбачала, що з прийняттям нового регламенту особливих проблем не буде. Виявилося, що була проблема. І називалася вона «Олександр Ткаченко». Більшість уже зазделегідь визначила його долю; сперечалися лише про те, яким чином він залишить крісло спікера — з почестями (добровільно) або безславно (з примусу). Головна інтрига, на думку більшості, полягала в тому, хто займе його місце — Л. Кравчук, І. Плющ, В. Медведчук тощо. Виявилося, що більшість поспішила поділити шкуру ще не вбитого ведмедя. Не гірше від їхнього розуміючи, чим загрожує йому ухвалення нового регламенту, Олександр Ткаченко приклав усіх зусиль, аби перешкодити більшості зробити це. Що йому і вдалося. Незважаючи на те, що за голосування в поіменному режимі висловилися 226 депутатів, тобто понад половину, Ткаченко швидко охолодив радість більшості, що вже святкувала перемогу. Він назвав 11 відсутніх депутатів, які, присутні в залі віртуально, цілком реально взяли участь у голосуванні — за допомогою своїх карток. «Якщо хоч одного депутата з названих мною немає в залі, голосування вважатимемо недійсним», — відмітив він. Із названих ним у залі перебував лише Іван Плющ, тому результати того голосування були визнані недійсними, і старий регламент залишився в силі.

Далі в залі почало відбуватися щось вельми цікаве. Частина депутатів, які представляли більшість, «окупувала» трибуну і намагалася завадити виступам доповідачів. Спікер не розгубився і запропонував останнім виступати з місця. Тут би скривдженим «більшовикам» виявити кмітливість — наприклад, постукати чоботом по трибуні (як нагадав нинішній спікер колишньому, і можливо, майбутньому спікеру Кравчукові, усі вони вийшли з радянської школи). Та депутати обмежилися лише відозвами до спікера і самодіяльним мітингом біля трибуни. У загальному шумі і суєті прагнення доповідачів привернути увагу до обговорюваних проблем були безуспішними. Проте невдовзі представники більшості практично у повному складі вийшли із залу засідань, у якому залишилися тільки ліві. «Якщо нам не вдасться відстояти регламент, це буде остання трагічна сторінка в історії парламенту цього скликання. У цьому випадку потрібно буде активно говорити про перспективи дострокових парламентських виборів. Іншої альтернативи немає», — заявив лідер фракції «Відродження регіонів» Степан Гавриш.

Якщо ж більшості вдасться найближчими днями вирішити проблему збору достатньої кількості голосів без процедурних порушень, то «парламентський переворот» неминуче станеться. Можна зазначити, що фортеці беруть не тільки прямим штурмом. Є ще підкопи, облога і т.д. Якщо керівники фракцій зможуть домовитися зі спікером «по-хорошому», то, можливо, все пройде без ускладнень. Зі всієї учорашньої історії можна зробити декілька висновків. Перший: прибрати лівих із керівництва Верховної Ради буде досить нелегко. До речі, вчора Олександр Ткаченко заявив, що вже зібрали необхідну кількість підписів на користь відставки віце-спікера Віктора Медведчука, тобто натякнув, що, коли він піде з парламенту, доведеться змінювати все керівництво Верховної Ради. Друге: пропрезидентська більшість знову продемонструвала, що вона є дезорганізованою і вельми малоініціативною масою. За чисельної переваги вона вже вдруге не змогла протистояти лівим (впереше вона «здала» бюджет минулого т ижня). Третє: неспроможна ефективно запровадити «курс Президента», більшість на ще один крок наблизила вірогідність розпуску. При цьому вона дала можливість Президентові, щоб він ззакинув їй про нездатність виконувати взяті на себе зобов'язання. Після вчорашнього дня «дамоклів меч» розгону (зі слів Леоніда Кучми) став ще ближчим до Верховної Ради.

КОМЕНТАРІ

Олександр МОРОЗ:

— Більшості немає ні юридично, ні фактично. Це виразно показало сьогоднішнє засідання (вчора. — Ред .) парламенту, де більшість продемонструвала, що не може занести до порядку денного таке елементарне питання, як зміни в регламенті. Насправді є 11 фракцій, які виконують одну волю. Однак вони дезорганізовані. І єдине, на що вони спромоглися — заблокувати роботу Верховної Ради. Проте, я думаю, що сьогодні лідерам цієї більшості в адміністрації Президента зроблять «накрутку», вони зберуть більше підписів і проведуть законопроект про зміни в регламенті. А тоді ми будемо дивитися, що таке «голосування за один день», «голосування за персоналіями» і т.ін. Я не згодний, що сьогодні сталося щось таке, що наблизило б розпуск Верховної Ради, оскільки законних підстав для зазначеного рішення немає.

Олександр ВОЛКОВ:

— На мій погляд, усі проблеми зараз через питання про депутатську недоторканність. І сьогодні депутати наблизили можливість розпуску парламенту до критичної позначки. Міркуйте самі: є більшість, яка запропонувала занести до порядку денного питання про поіменне голосування. А голова Верховної Ради блокує це питання. На мій погляд, Ткаченко вже не є спікером; він представляє не більшість у парламенті, а групу лівих депутатів (150 чоловік), і на його місці я б не ганьбився, а добровільно склав би з себе повноваження голови Верховної Ради. Більшість у нас є лиш на папері, а в залі її немає. Я повністю підтримую пропозицію саморозпуску парламенту — нащо такий парламент, який не здатен нормально займатися справами.