Битва за урожай грошей: є жертви

Аграрний блок українського уряду пережив період кадрових перестановок. А реальну оцінку роботи уряду в аграрному напрямі показує ринок. Збір урожаю в країні нарешті завершився, і можна підбити деякі підсумки. Особливо варто зупинитися на цінах.

ХЛІБ

Високий урожай зернових цього року визначив стійку тенденцію до падіння цін на хліб в Україні. Майже всі обласні адміністрації вже ухвалили рішення про зниження роздрібної вартості хліба на 10—20%. За прогнозами компанії «Укрзерно», ця тенденція збережеться, як мінімум, до кінця листопада. У грудні попит на зерно з боку компаній-експортерів досягне піку, і тоді багато залежатиме від того, чи задовольнять цей попит. Якщо цього не станеться, ціна зерна може підскочити. Деякі аналітики вже попереджають експортерів про те, що заявлений урядом обсяг урожаю нинішнього року, 35 мільйонів тонн зернових, може виявитися, м’яко кажучи, не зовсім точним.

Проте Президент уже доручив Антимонопольному комітету зайнятися вивченням обгрунтованості нинішніх роздрібних цін на хліб у країні. Перевірятимуть факти спекуляцій компаніями- посередниками. Надалі ціну хліба в Україні, очевидно, визначатимуть успіхи експортерів. Європейський Союз із наступного року вводить квоту і мито на поставки з країн «чорноморського регіону», до якого входить і Україна. Це означає, що ближче до новорічних свят попит на українське зерно стрімко зростатиме. Залишається сподіватися, що обласні адміністрації вже потурбувалися про те, що вітчизняні переробники закупили достатньо зерна за прийнятними цінами, а громадянам не треба буде закуповувати муку про запас.

ЦУКОР

На ринку цукру очікується зростання цін у зв’язку з виокресленим дефіцитом. Через засуху влітку та дощову погоду у вересні-жовтні урожай буряка виявився найнижчим за останні 10 років — 1,3 мільйона тонн. Річна потреба України становить 1,8 мільйона тонн. Міністерство аграрної політики чекає, що до кінця грудня біле золото подорожчає на 10—15%. При чому не виключається, що ця тенденція збережеться й надалі.

Серед чинників, які стримуватимуть зростання цін, віце-прем’єр із питань АПК Леонід Козаченко назвав нелегальний імпорт: «З контрабандою ми поки що не впоралися, це слід враховувати». Саме через контрабандні поставки за заниженими цінами минулого року вітчизняні переробники не змогли реалізувати на внутрішньому ринку 350 тисяч тонн цукру. Тепер ці запаси уряд розглядає, як ще один стабілізуючий чинник, який повинен збалансовувати на ринку попит і пропозицію.

Керівники компаній, які займаються виробництвом цукру в Україні, не приховують свого роздратування рівнем державного регулювання в галузі. Адміністративно встановлювана урядом без узгодження з ринком мінімальна ціна на цукор сьогодні хоч і не є гострою проблемою (через підйом цін), але періодично заганяє цукрові операції у тінь. Спроби Кабміну знайти більш ефективні інструменти регулювання закінчувалися безрезультатно. Судячи з усього, саме такий напівлегальний статус ринку нині і влаштовує всіх його учасників, враховуючи державу.

ОЛІЯ

Варто чекати зростання цін і на рослинну олію, але цього разу головною причиною є її більш висока ціна на зовнішніх ринках. Великі компанії з великим задоволенням вивозять її за кордон, ніж продають в Україні. Ринок вимагає вирівнювання зовнішньої і внутрішньої ціни. У жовтні-листопаді через сезонний наплив пропозицій планувалося зниження цін, але до грудня ця тенденція зміниться. Вже зараз більшість великих компаній, що заробляють на соняшнику, припинили внутрішній продаж, і чекають більш сприятливої кон’юнктури. За прогнозом Міністерства аграрної політики, до кінця року ціна може зрости на 20%, що, звичайно ж, позначиться і на гаманці громадян.

Очевидно, саме зовнішні орієнтири диктуватимуть вартість цього товару на внутрішньому ринку протягом найближчих місяців. Традиційно пік подорожчання припадає на січень-лютий. Щорічно у цей період уряд починає збирати авральні наради з метою врятувати галузь від кризи. Зазвичай усе закінчується затвердженням тимчасових пільг для ввезення, і компанії, які раніше займалися експортом олії та насіння, із задоволенням починають заробляти на імпорті.

А саме державне регулювання на ринку здійснювати все складніше, оскільки в країні працюють тисячі дрібних підприємств, які переробляють насіння на олію, і їхня кількість стрімко збільшується. Дізнатися, з ким вони підписують договори, які ціни встановлюють та які об’єми переробляють, часто буває дуже складно. Так що галузеве міністерство вважає за краще мати справу з великими підприємствами, і на цей чинник варто робити поправку, коли йдеться про державну статистику, офіційні прогнози і заходи на аграрному ринку.