«Бюджет проїдання» знову надкусили
Міністр оборони Анатолій Гриценко заявив, що позиція Міністерства фінансів може призвести до подальшої деградації армії. А.Гриценко висловив незгоду із Мінфіном, який наполягає на збільшенні оборонного бюджету пропорційно збільшенню ВВП: «У цьому випадку немає ніяких підстав говорити про розвиток ЗСУ». Він переконаний: якщо фінансування не буде хоча б на рівні 2% від ВВП, що вимагається для інтеграції в НАТО, не буде підстав говорити і про розвиток ЗСУ, починаючи з 2006 року.
Зрозуміло, для людей, які знаються на проблемах поліпшення якісної ситуації в українській армії, подібні заяви не є відкриттям. Зокрема, останнім часом тривогу з приводу того, що нині вітчизняні Збройні сили не реформуються, а знаходяться на шляху до деградації, не раз висловлював генерал-лейтенант Збройних сил України, доктор економічних наук, професор Валерій МУНТІЯН. До речі, днями суд вирішив, що В.Мунтіян має бути поновлений на посаді заступника міністра оборони, з якої його незаконно усунули рік тому, коли главою оборонного відомства був Олександр Кузьмук — за сумісництвом народний депутат України. Хоча відповідного указу Президента ще немає, є надія, що такі фахівці, як Валерій Мунтіян, виявляться, зрештою, запитаними нинішньою владою. «День» звернувся до пана Валерія за коментарем на тему сьогоднішніх, так би мовити, фінансових перспектив реформування Збройних сил України. З огляду на вчорашню заяву секретаря РНБОУ Петра Порошенка щодо існуючих загроз національній безпеці це питання видається особливо актуальним.
— Я підтримую постановку нинішнім міністром оборони питання про недофінансування армії. Насправді воно мусило прозвучати набагато раніше... Будь-яка реформа — це лише зміна форми. А нас цікавить зміна не форми, а принципів, підходів, зміни на системному рівні тощо. Такий системний підхід відображався у проекті реформування Збройних сил України, що його було розроблено під безпосереднім керівництвом тодішнього міністра оборони України Євгена Марчука. Це було зроблено уперше. Адже можна написати на папері, що буде реформовано те й те. Але ж за рахунок чого? Які джерела? І взагалі — скільки реально держава може сьогодні виділити на потреби оборони? Тобто слід все до дрібниць розрахувати, аргументувати, підвести необхідну нормативно- правову базу тощо. Потрібне наукове передбачення розвитку трансформаційних процесів, — а сьогодні усе це відсутнє. Тому, певно, так і виходить: спочатку голова оборонного відомства говорить, що кращого бюджету Збройні сили ще не бачили, а через пару місяців — що таке фінансування веде до деградації армії. Як же це розуміти?
На мою думку, рівень видатків на оборону мусить бути не меншим, ніж 3% від валового внутрішнього продукту. Саме ця цифра зазначена у Законі «Про оборону України», хоча останнім часом потреби армії задовольнялися лише на 50%. Нинішнє керівництво Міноборони скасувало затверджену свого часу урядом постанову щодо прогнозних показників видатків із загального фонду держбюджету на потреби МО України на період до 2015 року, проект якої також було розроблено під керівництвом колишнього міністра оборони Євгена Марчука. В результаті у поточному році Міноборони отримало лише 1,04% від ВВП за загальним фондом (на 44% менше мінімальної потреби) — найнижчий показник видатків на Збройні сили за майже чотирнадцять років української незалежності.
У схваленому торік і введеному в дію указом президента Стратегічному оборонному бюлетені, тез якого, до речі, сьогодні обіцяє дотримуватися керівництво оборони, зазначалося, що цього року українська армія почне перехід від так званого «бюджету проїдання» (коли понад три чверті оборонного бюджету йде на утримання Збройних сил, а не на їх модернізацію і оновлення) до «бюджету розвитку». Як бачимо, до цього не йдеться, — навпаки, загроза деградації армії стає все відчутнішою. Підсумком внесення змін до Держбюджету-2005 Міноборони недоотримало значну частку ресурсів. Отже, добре, що зараз керівництво МО б’є на сполох, — йому, як і вищому керівництву держави, є над чим замислитися.
