Час тихих лобістів

Сьогодні уряд, як повідомили «День» у Мінфіні, має подати на друге читання Верховній Раді проект держбюджету-2002, допрацьований відповідно до пропозицій Бюджетного комітету і після обговорення в Кабміні. Ці пропозиції схвалено парламентом, як відомо, лише «в основному», що відкривало Мінфіну можливість тасувати бюджетні карти практично на свій розсуд. Але одночасно це дало старт різноманітним парламентським і непарламентським лобістам, які виконують замовлення регіонів, галузей, відомств і навіть окремих підприємств і які також здатні якоюсь мірою сплутати карти як парламентським, так і урядовим охоронцям балансу прибутків і видатків.

Другими після шахтарів на стежку війни за бюджетні мільйони публічно вийшли аграрії. Учора бюджет обговорювався Українською аграрною конфедерацією. Щоправда, віце-прем'єр Леонід Козаченко, який скромно іменується головуючим УАК, не мав іншого вибору, як обмежити (усе-таки член уряду) обговорення цифрами, затвердженими парламентом та урядом. Утім, аграрії сприйняли цю вказівку свого лідера з точністю до навпаки. Навіть перший заступник держсекретаря Мінагрополітики Юрій Лузан у своїй доповіді зауважив недостатність державної підтримки села й повів мову про численні преференції, недодані аграріям нинішнім проектом бюджету. За його словами, в аграрно-відомчого лобі в парламенті сьогодні «є підтримка Бюджетного комітету в тому, щоб збільшити фінансування на 220 мільйонів гривень». При цьому заступник держсекретаря прозоро натякнув на важливу роль, яку можуть зіграти в пробитті через парламент потрібних асигнувань і у відповідній роботі з депутатами представлені на засіданні громадські організації аграріїв. Ю.Лузан висловив надію, що під час обговорення проекту бюджету в парламенті аграріям вдасться «його значно поліпшити». Цікаво, що при цьому державний чиновник високого рангу тільки згадав, але залишив за рамками обговорення проблему низької ефективності використання бюджетних коштів, які надаються селу.

Іще відвертіше висловлювалися не обтяжені державними посадами учасники позапарламентського бюджетного обговорення. Президент Зернової асоціації України Микола Компанець оспорив вказівку віце-прем'єра про неповернення до бюджетних цифр. За словами цього авторитетного фахівця, якщо фінансувати аграрний сектор за залишковим принципом, то в Україні не підніметься ні аграрний сектор, ні промисловість. Компанець назвав абсолютно неправильним «підхід держави, коли аграрний сектор має підійматися сам». Звертаючись до віце- прем'єра, глава Зернової асоціації підкреслив, що коштів, наданих бюджетом для підтримки села (1,9 млрд. грн.), більш як недостатньо. За його словами, 1,7 мільярда потрібно лише для того, щоб нормально провести весняну сівбу. «А що залишається на тваринництво, кормову базу, науку, селекцію?» — риторично запитав М.Компанець.

Президент Асоціації фермерів України Іван Томич перед початком засідання сказав «Дню», що бюджет треба змінити на користь села. Але фермери, за його словами, не вимагають для себе нічого, крім нормальних, рівних для всіх правил гри. Як твердить І.Томич, фермери програють в отриманні держпідтримки (порівняно з іншими формами господарювання) в декілька разів, а тому домагаються рівного права формувати бюджетну політику в АПК.

Схоже, голоси аграріїв не тільки не залишаться в парламенті не почутими, але й будуть серйозно посилені внутріпарламентським сільськогосподарським лобі, найбільший загін якого утворює Аграрна партія, яка, по суті, патронує Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики й земельних відносин. Він збирається вимагати додаткового включення до бюджету майже 750 мільйонів грн. для покриття різних витрат АПК.

Сьогодні ще не відомо, які з лобістських груп добилися бюджетно-передвиборних кредитів від уряду. Зрозуміло тільки, що міра задоволення їхніх апетитів може позначитися на результаті передвиборної кампанії. Із цього погляду цікавим є недавнє доручення прем'єр-міністра Мінфіну збільшити фінансування низки сфер у проекті держбюджету-2002. У ньому фігурують вугільна галузь, оборона, правоохоронні органи і, традиційно, соціальний блок. Мабуть, саме лобістів цих галузей, які діють сьогодні (не зі своєї вини) без будь-якої законодавчої бази, можна з деякою натяжкою визнати професіоналами своєї справи. Однак їхній час іще не настав. Українське лобі (за невеликим винятком) діє сьогодні тіньовим чином. Законодавства ж, яке регулює таку делікатну сферу, як лобізм в Україні, як і раніше, немає.