Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Час великих сподiвань закiнчився

Успiх реформ залежить вiд економiчної поведiнки населення
26 вересня, 00:00
Останні кілька років у політичному житті країни насичені бурхливими, неоднозначними, доленосними подіями, бо вони багато в чому визначають подальший шлях держави та його громадян. Президентські вибори, створення парламентської більшості та нового уряду, референдум, протистояння Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, великі паливно-енергетичні баталії... Безперечно, такий стрімкий розвиток складних політичних ходів, комбінацій та інших перипетій не тільки привiв до певних змін в розстановці політичних сил, але й спричинив переструктурування суспільства. Яскраві, видовищні битви та потрясіння на політичному Олімпі країни не можуть заслонити щоденне, непримітне зовні, але не менш цікаве, глибоке та змістовне внутрішнє життя українського суспільства. Побачити його, оцінити, зрозуміти, забезпечивши зворотний зв’язок, ми сподіваємося, допоможуть наші експерти, для думки яких «День», як і раніше, відкритий.

В гостях у «Дня» директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр ЯРЕМЕНКО та директор Центру «Соціальний моніторинг» Ольга БАЛАКIРЄВА.

САМОПОЧУТТЯ СУСПІЛЬСТВА НАГАДУЄ КАРДІОГРАМУ

— Якою зараз є точка кипіння соціальних настроїв? Думки з цього приводу у наших експертів розходяться. Одні вважають, що суспільство перебуває в депресії, інші, що суспільне самопочуття в нормі, оскільки депресивність, як це не парадоксально, стала звичайним нормальним соціальним станом.

Олександр ЯРЕМЕНКО:

— Будучи прихильником другої позиції, я оцінював би стан нашого суспільства як стабільний. Коли ми маємо на увазі розвиток із негативним ухилом, стагнацію або депресію, то часто оцінюємо ситуацію, відштовхуючись від очікуваного. Звичайно ж, дуже хотілося б за 9 років незалежності відчути реальні позитивні зрушення. Але ми забуваємо про закладену в нас самих потужну інерційність, про те, що для серйозних соціальних трансформацій недостатньо лише зовнішніх атрибутів державності. Потрібні зміни внутрішні — в суспільній свідомості. Тим часом генної пам’яті, що дісталася нам від численних «гостей», які впродовж понад 300 років ходили нашою землею, відразу не позбутися. Особливості історичного розвитку привчили український народ дуже терпляче ставитися до всіх змін і процесів, що йдуть згори. Внаслідок цього в українському суспільстві утворилися дві потужні верстви — влада і народ, які, на жаль, майже не перетинаються, співіснуючи в таких собі паралельних світах.

— Як довго, за вашими прогнозами, Україні доведеться пробиратися на широкий, битий шлях, якщо таким вважати цивілізований, стабільно благополучний європейський шлях розвитку?

О. Я.: — Я не прихильник прогнозів, але дані соціологічних моніторингів соціальних настроїв за деякими індикаторами протягом останніх 8—9 років нагадують синусоїду, своєрідну кардіограму самопочуття суспільства. На мій погляд, позитивні зміни відбуваються. Нехай приховано, повільно, в багатьох напрямках — наосліп. Проблема в тому, що, як показують наші дослідження, ні у виконавчої, ні у законодавчої влади немає чітко осмисленої концепції впливу на економічну поведінку населення. І поки вона відсутня, істотних змін в економіці і країні не станеться.

Наприклад, вражають результати опитування керівників та менеджерів приватних фірм, які нарікають на проблему добору й дефіциту персоналу. Працюючи в чудових умовах і отримуючи чималі гроші, працівники української ринкової економіки часто не вміють, не можуть, не хочуть працювати «по- капіталістичному». Чому? Одна з причин цього полягає в тому, що існувала система, в якій зі 120 млн. працюючих 25 млн. (за даними досліджень кінця 80-х) були зайвими. Та проблема не в тому, що «працьовитих» дармоїдів потрібно було годувати, а в тому, що вони сформували те особливе масове ставлення до праці, плоди якого ми зараз пожинаємо.

Закінчення на стор. "Суспільство"

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати