Чемодан без ручки
Винні всі: і коаліціянти, і опозиціонери, і нейтральні «литвинівці». Винні хоча б тому, що вже який рік, перебуваючи в різних статусах на політичній арені країни, вони грубо порушують законодавчі правила гри, які самі ж і затверджують. Чи може Україна при такому розкладі претендувати на місце під європейським сонцем, де існують чіткі правила гри, яких дотримуються всі без виключення держави? На жаль, навряд чи. І навряд чи українська нація заслуговує на ту владу, яку вона має сьогодні. Влада, яка протягом півроку парламентської роботи зуміла прийняти стільки законів, важливих для країни, що для їхнього підрахунку вистачить і пальців однієї руки. І що разюче, нікого вже навіть не дивує, що влада в особі коаліційної фракції БЮТ блокує роботу й без того, м’яко кажучи, недієздатного парламенту. Соратники прем’єра Тимошенко кажуть, мовляв, блокують трибуну, щоб зняти недоторканність з депутатів. Але хіба в недоторканності справа? Адже очевидно, що насправді проблема полягає в неспроможності коаліціянтів керувати країною, приймати нові закони реформаторського сенсу та ключові законодавчі рішення, що обкреслили б чітко та виразно зовнішній курс нашої держави. Об’єктивно: на сьогодні коаліція з її 225 голосами (стільки ж «багнетів» і в опозиціонерів), по суті, є владою без важелів влади, іншими словами — чемоданом без ручки, який і викинути жаль, і нести важко. Тепер, каже спікер Яценюк, є три шляхи виходу з парламентського клінчу: або збереження нинішнього формату коаліції, або створення нової більшості, або проведення чергових позачергових виборів.
Експерти відразу в один голос заявили: найвірогідніший сценарій — нові вибори. Однак показово, що говорячи про неможливість уникнути парламентського «перезавантаження», політологи не ставлять питання глибше: а що ці вибори без зміни виборчої системи можуть змінити? Швидше за все, нічого. Всілякі опитування громадської думки свідчать, що в парламент потраплять ті самі політичні партії та блоки, які й сьогодні там представлені. Ну, безумовно, хтось проведе в Раду на пару — трійку більше своїх депутатів, хтось — менше. Але чи варто, наприклад, задля додаткових 15 бютівців у парламенті майбутнього скликання проводити вибори? Чи не дороге це задоволення? До речі, на організацію позачергових виборів до ВР минулого року було виділено 356 мільйонів гривень.
І ще про бюджетні фінанси. Минулого тижня Верховна Рада України через відомі події не ухвалила жодного законодавчого рішення. Разом із тим, місячна зарплата одного нардепа в середньому становить 14 тисяч гривень. Можливо, і коаліції, і опозиції, і іншим парламентським суб’єктам час продемонструвати суспільству свою істинну турботу про нього і відмовитися від грошей за тижневе ледарювання? Сьогодні в нашій країні від раку та інших важких хвороб гинуть маленькі діти. Сьогодні в нашій країні молоді сім’ї не мають можливості придбати житло. Сьогодні українська молодь — лідер з алкоголізму в світі. І таких «сьогодні» — маса. А для комп’ютеризації, наприклад, маленької сільської школи вистачить однієї місячної зарплати одного нардепа. Було б, напевно, справедливо віддати нужденним українцям бюджетні кошти за роботу, яку ви, парламентарії, не робили, чи не так? А обливати спікера водою, а опонентів — словесним брудом, а також бігати з телестудії в телестудію й розповідати чергові брехливі політичні байки можна й безкоштовно, оскільки це абсолютно не та робота, мандат на реалізацію якої минулого року українські виборці дали вам — 450 народним депутатам.
Загалом же останні події під куполом ВР, на превеликий жаль, свідчать, що бездіяльність парламентаріїв стає нормою, а робота — виключенням.
КОМЕНТАР
МИ ЗАПИТАЛИ: Що в доступному для огляду майбутньому чекати українському суспільству: планомірної роботи депутатського корпусу, нових дострокових виборів або створення коаліції нового формату?
Віталій КУЛИК , директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:
— Я гадаю, ситуація, що склалася в парламенті, — і не початок, і не кінець, а лише певний виток протистояння. Фактично йдеться про те, що влітку ми станемо свідками маятникового загострення між Президентом та прем’єром.
— Ці відносини то гіршатимуть, то знаходитимуть деякі точки зіткнення, і вже до вересня місяця ці протиріччя досягнуть своєї фінальної межі — відставки Юлії Тимошенко. Як ситуація розвиватиметься далі? Я вважаю, можливі як дострокові вибори, так і переформатування правлячої парламентської коаліції. Сьогодні, на мій погляд, до дострокових виборів не готові ні на Банковій, ні в Партії регіонів, ні в БЮТ. Саме тому позачергові вибори розглядаються як катастрофічний варіант для всіх ключових політичних гравців. Але в разі цейтноту, тобто, коли ситуація не зможе ввійти в нормальне русло, гадаю, всі можуть піти на дострокові вибори.
Але необхідно зазначити, що, по-перше, нагромаджується втома суспільства від виборів, по-друге, для проведення виборів існують певні проблеми ресурсної бази (необхідно акумулювати кошти, знайти партійних спонсорів, заручитися підтримкою місцевих елiт тощо). Поки що ні НУ-НС, ні БЮТ, ні Єдиний центр, ні Партія регіонів не зможуть оперативно сформувати таку ресурсну базу.
Чи можливе збереження нинішнього складу коаліції? На мій погляд, це можливе, але для цього необхідно, щоб сторони пішли на взаємні поступки. І ці поступки повинні, скажімо так, бути сумірними. Тобто Юлія Тимошенко повинна відмовитися від певних амбіцій і разом із тим Президенту також необхідно відмовитися як від педалювання політичної реформи, так і від спроб перетягнути владний канат на себе. Ну й крім цього необхідно знайти могутній зовнішній вплив, могутню зовнішню мету, що об’єднала б БЮТ і НУ- НС. Такою зовнішньою силою, на мій погляд, може бути інтеграція в НАТО і отримання ПДЧ. Але для цього необхідно максимально мотивувати як БЮТ, так і Банкову. Недавній приїзд до Києва «натовської» делегації і зіграв мотиваційну роль для політичної еліти України для того, щоб зберегти діючу коаліцію. Однак наскільки ефективним став цей приїзд — поки що говорити рано.
Я вважаю, що політична ситуація загалом, і коаліційна зокрема, більш-менш проясниться не раніше першого місяця осені. Існує лише два шляхи: зміна коаліційного формату або дострокові вибори. До вересня підіймати питання про дострокові вибори немає сенсу, оскільки вони не вписуються в чинне законодавство, і їх можливо провести лише через рік роботи ВР. Мені здається, якщо дострокові вибори відбудуться, то на початку наступного року.
Чи може нинішня коаліція в нинішньому форматі бути ефективною й продуктивною в законодавчому та реформаторському плані? Гадаю, що за такої кількості депутатів-членів коаліції і за постійної загрози виходу з коаліції нових і нових парламентаріїв, правляча більшість нинішнього формату не може бути ефективною.
ДО РЕЧІ
Лише 23% українців вважає, що в разі продовження політичної кризи необхідно провести ще одні дострокові вибори, 47% респондентів — не підтримують такої думки. Таку інформацію озвучив днями керівник компанії «Research & Branding Group» Євген Копатько, представляючи результати соцопитування. Якби вибори до ВР відбулися найближчим часом, то за Партію регіонів проголосували б 26,6% опитаних, за БЮТ — 21,4%, КПУ — 5,0%, блок НУ НС — 4,2%, блок Литвина — 3,7%.
За інші партії та блоки проголосували б 6,4%, проти всіх проголосувало б 10%, не пішли б на вибори — 10%, важко відповісти — 12,7%.
Опитування проводилося з 7 по 13 червня. Всього опитано 2,2 тисячі респондентів, похибка вибірки становить 2,2%.
