Чоловіча робота
Ви нам — безпеку, ми вам — довіру
Микола ХАВРОЛЮК , кандидат юридичних наук:
— Міліція за ці роки, звичайно, змінилася, але зміни ці повинні відбуватися набагато швидше і у контексті загального реформування правоохоронних органів. Нашим законодавством, наприклад, навіть не визначено, які саме органи є правоохоронними. Там лише зазначається, що правоохоронними органами є ті, у яких є правозастосовні функції. На мій погляд, міліція є одним із правоохоронних органів, статус працівників якої, до речі, також не визначено чітко у законодавстві. Таким чином, міліція, по суті, залишається на одному місці. Багато хто з міліціонерів гине через те, що недостатньо підготовлені і недостатньо оснащені. Непоодинокі випадки зради у рядах міліціонерів також вказують на те, що у першу чергу необхідно реформувати наше законодавство у цій галузі. Андрій СУХОРУКОВ , віце-президент Міжнародного суспільства прав людини:
— На жаль, мені важко говорити про те, якою була міліція до здобуття Україною незалежності — я дуже мало контактував з нею до 1991 року. Тепер же, на мою думку, це найархаїчніший залишок радянської системи. Якщо ж говорити про проблему порушення прав людини правоохоронними органами, то найбільший відсоток скарг від громадян надходить на адресу міліції, надто вже не відповідає міжнародним нормам їхня система стандартів. До нашої організації надходить безліч листів, у яких люди описують у подробицях усі порушення, які відбуваються у міліції в процесі дізнання і процесі слідства. Виправити ситуацію можна, але для цього треба дуже багато працювати. По-перше, багато фондів, організацій займалися освітніми програмами для адвокатів, суддів, а ось освітою міліції ніхто серйозно не займався. Правозахисники повинні йти до шкіл міліції, сержантських шкіл, щоб розповідати майбутнім захисникам закону про права людини. Для того, щоб виправити ситуацію у правоохоронній системі, треба вести діалог із суспільством, адже самостійно «вилікуватися» від важкої спадщини минулого буде дуже складно. Цілком зрозуміло, що у багатьох випадках міліція не хоче «виносити сміття з хати», співпрацюючи з правозахисниками, однак існують різні форми співпраці. Наприклад, у Польщі діє програма співпраці, у рамках якої правозахисники передають до поліції інформацію про порушення прав людини, і якщо посадові особи реагують адекватно, інформація не передається у ЗМІ і т. д. Подібні форми діалогу і співпраці могли б бути введені й у нас. Загалом же, гадаю, поверхневих змін на краще можна чекати вже досить скоро, глибинних же перетворень нам доведеться чекати набагато довше. Олександр БУКАЛОВ , голова ради громадської правозахисної організації «Донецький меморіал»:
— За десять років міліція змінилася, на жаль, багато в чому не на краще. На адресу міліції все частіше звучать звинувачення у побитті, несправедливих обвинуваченнях тощо. Залишається сподіватися, що зміни, які вносяться до законодавства, незабаром дозволять істотно знизити рівень правопорушень, пов’язаних з діяльністю правоохоронних органів. Що ж до позитивів, то говорити про них досить складно через те, що вони практично непомітні. Однак у міліції все ж є спроби, хоч і епізодичні, діяти більш сучасно. Наприклад, на мій погляд, позиція «невтручання» міліції у події 9 березня може бути віднесена, швидше за все, до позитивів. І ось ця витримка свідчить про зростаючий рівень професіоналізму міліції, яка повинна діяти більш зважено.
