Чому тьмяніє оправа курортної «перлини»?

     Стараннями енергетиків цьогорічний пік курортного сезону на Одещині мало не трансформувався в скандальне його завершення. Реакцією власників санаторних путівок, що стали потерпати від зірваних процедур через часті вимкнення електроструму, стали масові придбання залізничних та авіаквитків — щоб достроково покинути «перлину біля моря». Природно, з усіма випливаючими фінансовими наслідками для мережі закладів АТ «Укрпрофоздоровниця». Хоча боргів за електроенергію у санаторно-курортних закладів якраз найменше з-поміж фірм-споживачів. І лише наприкінці минулого тижня енергетики «змилостивилися»: вимкнення електрики санаторно-курортних закладів було припинено

Економічні проблеми істотно скоротили приплив туристів та відпочиваючих з країн пострадянського простору, що традиційно заповнювали влітку корпуси 54-х місцевих оздоровниць. Зараз їх мережа нагадує шагреневу шкіру, що неухильно зменшується. Зокрема, поточного року в складі Одеського дочірнього підприємства АТ «Укрпрофоздоровниця» залишилось всього 13 санаторно-курортних закладів. Оскільки низку малорентабельних передано в комунальну власність міськраді та облдержадміністрації, інші об’єдналися з найбільш перспективними санаторіями; окремі, як «Росія», взагалі вирвалися з мережі «Укрпрофоздоровниці» і вийшли в «самостійне фінансове плавання». Усі очікували, що напередодні поточного літнього сезону стартуватиме «сезон приватизації». Однак марно: власник фондів — АТ «Укрпрофоздоровниця» — всіма силами його блокує. А оскільки впоратися з назрілими проблемами явно не спроможне, то не заперечує проти здачі частини спальних корпусів, які потребують невідкладного ремонту, в оренду державним і комерційним структурам. Словом, діє профспілкове чиновництво за принципом: придатні будь-які способи, що відстрочують приватизацію. Через це вже котрий рік ідея утворення самостійного акціонерного товариства «Одеса-курорт» за взірцем АТ «Трускавець-курорт» так і залишається незатребуваним проектом. Хоча і колективи санаторно-курортних закладів, і облкомітет по туризму та рекреаційному господарству — обома руками «за», бо іншого виходу подолання кризової ситуації за відсутності колишніх «централізованих джерел оплати путівок» просто не існує. Куди, приміром, надходять кошти за путівки на лікування чорнобильців у відомому своїми цілющими грязями санаторії «Куяльник»? Звісно, на розрахунковий рахунок тієї ж «Укрпрофоздоровниці». А в касу самого «Куяльника»? Хіба що кошти за путівки, придбані безпосередньо в касі санаторію. А борг одеському лікувальному закладу «Укрпрофоздоровниця», може, й поверне, якщо кошти не будуть спрямовані на покриття інших витрат.

Які ж конкретні причини заважають керівництву Федерації профспілок України і управлінню профспілкового курортного відомства надати господарську самостійність Одеській філії АТ «Укрпрофоздоровниця»? Зауважимо, всупереч офіційній позиції профспілкового керівництва, висловленій торік на зборах акціонерів «Укрпрофоздоровниці» у Криму, про готовність до такого кроку. Ось точка зору з цього приводу першого заступника голови Федерації профспілок України Валентина Пожидаєва: «Щоб надати можливість одеським курортологам утворити госпрозрахункове об’єднання санаторіїв типу «Трускавець-курорт», необхідні належні стартові умови. Передусім — розрахуватися з накопиченими величезними боргами лікувально-оздоровчих закладів. Успіх може прийти лише тоді, коли новоутворена структура позбавиться боргового тягаря. А з другого боку, з усіх одеських санаторіїв лише чотири — прибуткові, бо працюють цілорічно.

Решта закладів — сезонні, збиткові. Тому ми вважаємо, що спершу треба «розчистити» борги, міській владі реалізувати нашу спільну угоду про взяття на баланс гуртожитків, комунальних структур, іншого майна філіалу «Укрпрофоздоровниці», а далі приступати до реформування його діяльності».

Але в такому разі перед нами своєрідне замкнуте коло: регіональному об’єднанню санаторіїв не дозволяють покинути АТ «Укрпрофоздоровниця» через тягар боргів, а з другого боку — ці борги практично не зменшуються. І навряд чи можна вважати винуватцями кризової ситуації лише колективи самих санаторіїв чи їх директорів. Очевидно, лягає частка вини за неефективність управління й на керівництво профспілкового курортного відомства.

Виходить, що мусить безпосереднє керівництво санаторно-курортних закладів турбуватися про надходження коштів, — і для ремонту спальних корпусів, і для оновлення лікувально-діагностичного обладнання, і для забезпечення комфортних умов перебування відпочиваючих в закладах, включно з оплатою безперебійного електро- і газопостачання. Чи варто казати, що фінансування «багатоповерхового» керівництва відтягує значні кошти курортних закладів і, врешті-решт, створює «непідйомну» для українських громадян вартість санаторних путівок?

Підрахуймо: скільки місяців, приміром, треба копити гроші тому ж учителю чи медику, що перенесли інсульт чи інфаркт міокарда або страждають на захворення нервової системи, радикуліт, щоб придбати 24-добову путівку до санаторію «Лермонтовський» вартістю 900—1200 гривень? Між тим, така ж вартість лікування і в санаторіях імені Горького та Пирогова. Чи не тому, власне, спальні корпуси останнього (на 3 тис.місць) залишаються рік у рік напівпорожніми? А путівки до сусідніх курортних закладів — «Фонтан», «Затока» — хоча й дешевші, зате пропонують аж занадто скромні умови проживання та лікування. Виходом могла б стати принаймні тимчасова орієтація на вітчизняних підприємців чи зарубіжних туристів і відпочиваючих. Але в тім-то й річ, що «нові українці» та «нові росіяни» звично купують путівки до вітчизняних санаторіїв лише тоді, за висловом лікаря-курортолога С.Бородуліна, «як недуга в баранячий ріг зігне», а для того, щоб просто оздоровитися, мандрують за 2-3 тисячі доларів на зарубіжні курорти. Чи можна «заставити» їх вкласти кошти у розвиток вітчизняної курортно-рекреаційної мережі? Безумовно: якщо створити такі ж комфортні умови для відпочинку. Заради цього й варто б реорганізувати санаторно-курортну систему України. І першим кроком у цьому напрямі має стати відміна ПДВ, як це зроблено і в зарубіжній Росії, і в Автономній Республіці Крим.