То чи потрібне нам «Викрадення Європи»?
Проте досі жодного офіційного запиту із цього питання з України до Великої Британії не надходило.
Британський експерт-дюрерознавець Мартін Бейлі простежив непростий шлях цього малюнка. На початку XIX століття польські аристократи Любомирські подарували колекцію з 24 малюнків Дюрера та його учнів, зокрема малюнок Ганса Балдінга «Викрадення Європи», місту Львову. У дарчому документі було чітко зазначено, що колекція мусить залишатися неподільною і не повинна вивозитися зі Львова ніколи, навіть якщо зміниться політичний статус міста (на той час Львів — Лемберг уходив до складу Австрійської імперії).
1939 року Львів став радянським, і на базі бібліотеки Оссолінських, де на той час зберігалася колекція Дюрера, і кількох інших бібліотек було створено Львівську бібліотеку АН України ім. Василя Стефаника. 1941 року німецькі нацисти захопили Львів, і одним із перших їхніх кроків стало незаконне вилучення колекції малюнків Дюрера та його учнів, і ці малюнки потрапили до приватної колекції Адольфа Гітлера. Фюрер був відданим шанувальником великого німецького художника XV—XVI століття й не розлучався з малюнками навіть під час поїздок на Східний фронт. 1945 року американці знайшли колекцію в схованці в соляній шахті в Австрії. Згідно з декларацією 1943 року, підписаною США, Великою Британією та СРСР, колекція мала повернутися до законного власника, тобто до Львівської бібліотеки. Проте американська адміністрація чомусь передала колекцію одному з нащадків князів Любомирських, який не мав на неї жодних прав. Польський аристократ порушив волю своїх пращурів — він не лише не повернув колекцію до Львова, а й розпорошив її, розпродавши малюнки поодинці. Так складові колекції потрапили до США, Канади, Нідерландів, Великої Британії.
«Викрадення Європи» в 50-ті роки купив колекціонер Едмунд Шиллінг, який, на думку Бейлі, був переконаний, що купує малюнок у законного власника. Приблизно рік тому за заповітом Шиллінга Британський музей отримав у дар колекцію картин і малюнків старих майстрів, зібраних цим колекціонером. Серед них було й «Викрадення Європи». Цей малюнок став окрасою відповідного розділу експозиції Британського музею. Проте британська преса досить швидко опублікувала її історію, на шпальтах газет з’явилися заголовки на кшталт «Тінь Гітлера над Британським музеєм». «Таймс» розповіла, що 1941 року нацистські «мистецтвознавці» піддавали тортурам хранителя колекції доти, доки той не зізнався, де переховує це зібрання.
У Лондоні вважають, що Британський музей просто «не поцікавився» історією «Викрадення Європи». Але тепер це робити доведеться, і більшість британських газет схиляється до того, що малюнок слід повернути законному власнику. Це стосується й тих кількох малюнків із колекції Любомирських, які зараз перебувають в інших британських зібраннях у Бірмінгемі та Лондоні.
— Чому ж Україна досі не звернулася до уряду Великої Британії чи безпосередньо до Британського музею з вимогою повернути викрадений нацистами витвір мистецтва? — із цим запитанням кореспондент «Дня» звернувся до заступника голови Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей Валентини Врублевської.
Пані Врублевська сказала, що робота щодо повернення витворів мистецтва із львівської колекції Альбрехта Дюрера та його учнів проводиться. Зокрема, зараз комісія веде роботу з цього питання в Сполучених Штатах. Але даних про те, що частина малюнків із цієї колекції нині перебуває у Сполученому Королівстві, пані Врублевська досі не мала. Сподіваємося, що інформація, надана Бі-Бі-Сі й нашою газетою, дасть змогу комісії направити до Лондона офіційну вимогу про повернення до Львова для початку хоча б «Викрадення Європи».
№230 01.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
