На з’їзді було 236 делегатів від усіх 27 регіональних організацій СДПУ(о). Поставлено завдання до 1 липня 1999 року створити партійні організації в усіх обласних і районних адміністративних центрах України та довести число створених і зареєстрованих парторганізацій до 799.

Хоча заздалегідь було оголошено про те, що на з’їзді не буде висунено кандидата від СДПУ(о) на пост президента, безсумнівно його роботу необхідно розглядати в контексті майбутніх виборів 1999 року. Особливо з урахуванням присутності на з’їзді члена фракції соціал-демократів у парламенті, одного з основних кандидатів на перемогу в президентській гонці Євгена Марчука.

Необхідно виділити декілька основних моментів, які визначають сьогоднішнє становище української соціал-демократії та її перспективи.

ПЛЮСИ ТА МІНУСИ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇ

Незважаючи на те, що СДПУ(о) подолала на виборах 4-відсотковий бар’єр і пройшла до парламенту, підсумки виборів визнано незадовільними. Що, з одного боку, свідчить про певні прорахунки в організації передвиборної кампанії, з іншого — про досить великий потенціал соціал-демократів і серйозність їхніх домагань на лідерство в політичному житті України.

Наскільки обгрунтовані ці претензії? Очевидно, рівно настільки, наскільки послідовно лідери партії обстоюватимуть проголошувані ними соціал-демократичні цінності. Іншими словами, чи не переважають інтереси «холдінгу» над соціал-демократичними?

В Україні, заявив голова партії Віктор Медведчук, ще не пришли «до політичної структурованості суспільства, а тільки до політичної структурованості самих партій».

Загалом-то, після з’їздів партій «Реформи й порядок», «Руху», СПУ й ЛДУ, можна точніше визначити місце СДПУ(о) в політичному спектрі України і спробувати проаналізувати плюси й мінуси української соціал-демократії.

Розкол, внаслідок якого з партії вийшов Василь Онопенко й СДПУ(о) очолив Віктор Медведчук, стався, на думку делегатів з’їзду, головним чином не через ідеологічні розбіжності (хоча щодо цього, як відомо, є і прямо протилежна точка зору), а тому, що двом сильним лідерам не вдалося дійти розумного компромісу. Проте розкол подолано й усі організації заявили про свою підтримку Віктора Медведчука. У цьому плані на тлі прихованих дедалі сильніших конфліктів усередині НДП й Руху, СДПУ(о) виглядає досить згуртованою й організованою політичною силою. Можливо, однією з основ цієї згуртованості є допомога керівництва партії регіональним організаціям. Однак з одним застереженням: і Рух, і НДП, схоже, вже «перехворіли хворобою конструктивної опозиції» і відчули всю принадність «посткучмівського синдрому». А СДПУ(о), схоже, на початку цього тернистого шляху.

На з’їзді було оголошено, що чисельність СДПУ(о) на сьогоднішній день становить 79840 чоловік (на відміну, скажімо, від партії «Реформи й порядок», яка загалом обійшла це питання).

На з’їзді обговорювали, по суті, дві політичні програми. Програма-мінімум повинна забезпечити ідеологічні, політичні й організаційні умови для перемоги на президентських виборах 1999 року кандидата, котрого підтримають об’єднані соціал-демократи. Програма-максимум спрямована на досягнення реальної влади в Україні, а саме — створення такої міцної організаційної структури, яка забезпечить соціал-демократам більшість у наступному складі ВР.

ПОЗИЦІЯ Й ОПОЗИЦІЯ

Віктор Медведчук заявив, що СДПУ(о) не оголошує себе в беззастережній опозиції до Президента й уряду. «Коли хтось говорить про те, що перебуває в опозиції чи конструктивній опозиції, то потрібно говорити конкретно: до яких дій в опозиції. Інакше це популізм. Ми будемо підтримувати те, що збігається з позицією партії і протистояти тому, що з нею розходиться. І ми знаємо, як це робити».

Складається враження, що капітани партії, намагаючись відстоювати інтереси свого бізнесу, поки не хочуть (чи не можуть) заявити про свою опозиційність до існуючого режиму. Проте тут на соціал-демократів чатують принаймні дві небезпеки. Перша з них пов’язана зі втратою голосів протестної частини електорату (ті самі комуністи з будь-якого приводу й без нього заявляють про свою непримиренну опозицію владі). Друга пов’язана з можливим у частини виборців негативним ототожненням СДПУ(о) й економічної політики, яку проводять Президент і уряд.

Практика показала: сумнівні лаври партії влади не приносять дивідендів. Так НДП, відчувши це на власному досвіді, дедалі активніше критикує Президента, не маючи, очевидно, можливості рішуче відмежуватися при цьому від його підтримки на президентських виборах.

Як підкреслив Євген Марчук, виступаючи на з’їздi, «у країні відбувається соціальна драма, соціальна катастрофа. Усі ми — свідки цієї катастрофи. Відбувається стрімке погіршення життя. За даними Держкомстату 26 мільйонів громадян живуть за межею бідності. Таким чином, партія, фракція, політичні особистості нікуди не можуть подітися від того, аби визначитися стосовно конкретних дій і конкретної бездіяльності виконавчої влади. У народу, в переважній більшості вже сформовано ставлення до нинішньої влади. І тому я говорю, що не можу підтримувати таку лінію такої виконавчої влади. Я вважаю, що вона повинна зійти з політичної арени. І вона зійде (з тріском чи без — це вже справа інша). Я робитиму все, щоб на місце цієї влади, починаючи з Президента й уряду, прийшли справді істинні соціал-демократи».

КРАЇНА З ПЕРЕВЕРНУТОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Євген Марчук прокоментував розгляд бюджету у Верховній Раді: «На жаль, бюджет, поданий Кабміном, який нині розглядає ВР, не вселяє якихось великих надій. У ньому закладено і спад виробництва, і скорочення фінансування соціальної сфери. Я звернув би увагу на аморальність, яка є в бюджеті: на освіту й охорону здоров’я в бюджеті планується близько 1 млрд. 800 млн. гривень, а на силові структури (які зі зброєю), не враховуючи Генеральну прокуратуру, понад 4 млрд. гривень. Я розумію, що повинні нормально фінансуватись і функціонувати Міністерство оборони, бо ще гірше, коли воно є і його не фінансують. Нічого не маю проти силових структур, навпаки наполягатиму, що вони повинні фінансуватися стовідсотково.

Та поставимо питання: чи не перевернуто тут піраміду суті існування держави: коли освіта й охорона здоров’я фінансується вдвічі менше, ніж силові структури?».

Віктор Медведчук ще раз підтвердив: «Наша мета незмінна: будівництво соціальної держави й народовладдя».

Чи зможуть соціал-демократи перевернути піраміду основою вниз, тобто створити ефективну й соціально орієнтовану економіку? Судячи з власних бізнес-проектів, реалізовуваних під керівництвом соціал-демократів, вони мають досить сильну команду управлінців. Однак iлюзії того, що бізнес важливіший від ідеї, як свідчить приклад Лазаренка, не більше, ніж ілюзії.

ПРО МЕНТАЛІТЕТ Й ІДЕОЛОГІЮ

На відміну від комуністів, котрі хочуть, аби всі були однаково бідними, соціал-демократи проголошують приватну власність як гарантію вільного розвитку особистості.

Наскільки спрацює філософія багатства в бідній країні — це питання. У принципі, сам факт наявності в партії заможних ні про що не говорить. І Партію зелених і НДП також не назвеш бідними партіями.

Інша річ, що в нашому суспільстві досі немає серйозного розуміння того, що таке соціал-демократія. Адже в основному база соціал-демократії, це так званий середній клас. Середній клас, який є стабілізуючою основою будь-якого суспільства.

А в Україні більше половини населення живе за межею бідності, і, на жаль, у нас значно зрозуміліше й дохідливіше звучить гасло Шарикова: «Відняти все й поділити». Тож було б помилкою думати, що ідеї соціал-демократії, такі поширені в західній Європі, автоматично приживуться на українському грунті.

В Україні середній клас щойно починає зароджуватися. Це, передусім, той середній і малий бізнес, який сьогодні відчуває на собі державний рекет, який сьогодні, по суті, стає об’єктом знищення всіма фіскальними органами. Тому сьогодні немає бази соціал-демократії, яка динамічно розвивалася б і, безумовно, доведеться широко вести роз’яснювальну роботу: що таке соціал-демократія в Україні.

У цьому контексті заява Євгена Марчука про те, що він не вступатиме в жодну політичну партію, хоча твердо й послідовно стоїть на позиціях соціал-демократії, виглядає досить сильним тактичним ходом, спроможним забезпечити підтримку значної частини електорату. Тієї частини, яка, не будучи прямо зв’язаною з соціал-демократами, все-таки протестує проти зубожіння, розвалу економіки й тупцювання на місці у проведенні реформ.

ЗАРАДИ ЧОГО ЗІБРАЛИСЯ ПІВСОТНІ ЖУРНАЛІСТІВ?

Попри те, що питання про кандидата у президенти загалом не виносилося на з’їзд, воно, як-то кажуть, витало в повітрі. Як відзначив представник миколаївської організації СДПУ(о) пан Онофрійчук: «Це те, заради чого сьогодні пришли півсотні журналістів».

На прохання кореспондента «Дня», лідер одеської організації СДПУ(о) Володимир Максимович прокоментував ситуацію з висуванням кандидата так: «Питання про кандидата на президентських виборах на з’їзді не ставилося. Враховуючи те, що закон про вибори президента ще не ухвалено й не визначено порядок висування кандидатів на пост президента, офіційна позиція СДПУ(о) така: в партії щодо цього є різні точки зору, і єдиної думки ми не дійшли. Проте 18 з 19 делегацій, які виступили на з’їзді, де-факто висловилися однозначно за підтримку його кандидатури. Я вважаю, що альтернативи Марчуку, з урахуванням його чіткої соціал-демократичної позиції — сьогодні немає».

Так само категоричним був і голова обласної миколаївської організації Сергій Нужний: «Однозначно Марчук і тільки Марчук» (взагалі на з’їзді панувала дуже своєрідна атмосфера: зал одностайно за Марчука, президія зберігала загадкове мовчання). Така ситуацiя провокувала просту думку: а чи буде потрiбна Марчуковi партiя з такою невизначеною позицiєю?

ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ: ВІЙНА АРГУМЕНТІВ ЧИ ВІЙНА КОМПРОМАТІВ?

Тема президентських виборів активно обговорювалась у кулуарах з’їзду. На запитання журналiстiв про можливу війну компроматів, пан Марчук відповів, що «коли вибори перетворяться не на війну аргументів, а на війну компроматів, це буде велике лихо. Усе залежатиме від того, хто дасть старт у цій війні. Якщо старт цієї війни дасть адміністрація Президента, виконавча влада, то охочих відповісти й можливостей для відповіді буде дуже й дуже багато. Як-то кажуть, є кому й чим відповісти. А до чого це призводить ми вже бачили. До чого призвела війна компроматів під час парламентських виборів? Головним чином вона призвела до втрати іміджу України як держави, іміджу в фінансово-економічному значенні. I рейтинги України серйозно знизилися саме у зв’язку з цим. Тож війна компроматів — це дуже серйозне погіршення репутації держави. Така війна дуже дорого коштує й повертається до нас відсутністю інвестицій, відсутністю нормальних кредитів, відсутністю ділової активності серйозних партнерів тощо».

ПІСЛЯМОВА: ПРО «ДАХИ», ТЕЛЕБАЧЕННЯ Й СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНУ ІДЕЮ

Чи стане СДПУ(о) хрестоматійним прикладом «політичного даху» для серйозного бізнесу чи зуміє подолати спокусу дрейфу в фарватері влади? Час покаже.

А те, що влада, безумовно, спробує найцинічнішим чином скористатися партією у своїх цілях, яскраво продемонстрували навіть телевізійні репортажі про з’їзд.

УТ-1 і канал «Інтер» бадьоро відрапортували про цілковиту й беззастережну підтримку Президента з боку СДПУ(о). Цікаво, що сказали самі учасники з’їзду, коли дізналися про таке оригінальне трактування? На цьому тлі (утім, як і завжди) вигідно виділялися професійним підходом «1+1» із програмою ТСН і СТБ, який дав аналітичний матеріал. Пан Плотніков, виступаючи на СТБ, чітко й жорстко розставив акценти, відзначивши, що керівники партії — бізнесмени, і вони просто не можуть бути в опозиції до влади, інакше ця влада знищить їх бізнес.

З іншого боку, як говорив видатний практик партійного будівництва Володимир Ленін: «Ідея — це велика сила, коли вона опановує масами». Виступи регіональних представників, які просто не показали на державному ТБ, продемонстрували, що на місцях на відміну від київських лідерів соціал-демократи налаштовані до влади досить рішуче й безкомпромісно.

В арсеналі влaди, безумовно, достатньо «найновітніших технологій». Але, схоже, що й опір цій владі (особливо в регіонах) зростає в повній відповідності із законом фізики: «Сила дії дорівнює протидії».

№250 28.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»