Данте в гостях у Шевченка

Подією в українському культурному житті та «науковим подвигом» називають мистецтвознавці вихід у світ титанічної праці відомого художника Ольги Петрової «Комедія» Данте Аліг’єрі. Мистецький коментар XIV—XX ст.» Книга і виставка робіт відомих графіків та ілюстрацій Середньовіччя (репродукції) була представлена в Національному музеї Тараса Шевченка під старовинну музику європейських композиторів, яку виконав Ансамбль давньої музики під керівництвом Костянтина Чечені.

Дослідження О. Петрової унікальне тим, що, окрім ѓрунтовного аналізу, містить 370 ілюстрацій фресок, живописних та скульптурних зображень, якими протягом шести століть (із XIV по XX) відгукнулися митці на відомий твір талановитого флорентійського поета доби Середньовіччя.

— Робота над цією темою розпочалася ще в 1970-х роках, — розказала «Дню» Ольга Миколаївна, — і виросла вона з дисертації. Темою Данте я зацікавилася спочатку як художник. А після закінченні Львівського графічного училища такі титани, як Григорій Кочур, Микола Лукаш, Іван Драч, надавали мені матеріал для роботи. Протягом 1972 — 1974 рр. я створила серію графічних робіт, а коли вони були опубліковані Дмитром Павличком у журналі «Всесвіт», то в ідеологічному відділі ЦК КПУ зауважили, що мої роботи — «сюрреалізм, і цій художниці не можна давати працювати в Україні». Потрапивши до «чорного списку», я залишилася без хліба, а тому заробляла, працюючи ілюстратором. Зрозумівши, що в Україні мені важко працювати й жити, поїхала до Москви в Інститут мистецтвознавства Міністерства культури, де на той час зібралися найпрогресивніші мистецтвознавці колишнього СРСР. Там я написала дисертацію, але вона досить довго пролежала на полиці. І так тривало близько тридцяти років... А я ще доопрацьовувала роботу по Данте, аж поки не познайомилася із професором, директором Італійського інституту культури Ніколлю Франко Баллоні. Саме він, побачивши ілюстрації й рукопис, сказав, що за цим матеріалом треба написати книгу. З його легкої подачі ця робота за два роки була здійснена, а Італійський інститут культури виступив спонсором видання.

Книга — двомовна: українсько-англійська, переклад здійснив Андрій Куликов.

— Простежуючи життя Данте в мистецтві з XIV по XX століття, я дійшла висновку, що Данте сучасний і в наші дні, що всі чвари сьогодення були й у Флоренції в XIV столітті, — каже авторка. — Він дуже поетичний, патріотичний, уважний співрозмовник. Той, хто торкається цієї особистості глибоко, розуміє це.

Особлива заслуга Ольги Петрової в тому, що вона включила до аналізу світових трактувань образів «Божественної комедії» XV століття («Сієнський кодекс», «Урбінський кодекс 365») і розлогий «Слов’янський блок» — ілюстрації художників України, Польщі, Чехії, Росії. Про значимість роботи свідчить ще й той факт, що її висунуто на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

— Дослідження Ольги Миколаївни — це не проста данина любові автора до середньовічного поета, це створення європейської культури в Україні, — переконана викладач Римського університету «Ла Сп’єнца», Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Оксана Пахльовська. — Важливо те, що чим ширший саме цей простір культури, тим менше місця для орди поневолювачів. Цей простір важко створюється, бо змушений відвойовуватися в інших просторах.

Колись «забраковані» радянською цензурою графічні роботи із серії «Божественної комедії» Ольги Петрової сьогодні можна бачити на виставці в Національному музеї Тараса Шевченка. Варто відзначити, що в буремні 1970-ті її ілюстрації експонувалися у Флоренції й були високо оцінені італійцями на рівні Папи Римського VI. Поруч експонуються й роботи українських граверів, серед них — Наталія Алексенко, яка виконала дипломну роботу в 1997 році як проект оформлення «Божественної комедії». На виставці представлені також і роботи Григорія Гавриленка. Він у 1965 р. на замовлення Миколи Бажана тушшю й пером виконав цикл ілюстрацій «Vita Nuova» Данте. Роботи цікаві тим, що художник відходить від натуралістичності та виконує ілюстрації у площинній фресковій манері. Заслуговує на увагу російський графік-ілюстратор Михайло Піков — учень Володимира Фаворського. В 1961 році він виконав особливі за пластикою й майстерністю побудови композиції 99 гравюр на дереві до трьох розділів «Комедії», ці авторські відбитки вперше експонуються в Україні.