Для відшкодування витрат Міністерство освіти направить транспортним підприємствам 100 млн. гривень, із них 70 млн. грн. отримає Укрзалізниця.

— Наші акції триватимуть до повного відновлення пільг студентам і відставки чотирьох міністрів, які вигадали цей новий вид грабунку молоді, — заявили представники об'єднання «Молодь — надія України». На думку його голови Вадима Гладчука, новий порядок пільг сприятиме розквіту корупції та особистому збагаченню чиновників: «30 млн. гривень зі 100 млн., передбачених держбюджетом для пільг (70 млн. грн. надходить залізничникам) дозволяє «жирним котам» у профспілках і керівництві учбових закладів збагачуватися небаченими темпами».

У березні подібні акції прокотилися містами України. «День» уже писав про виступи молоді у Львові, яка домоглася того, що пільги для студентів на території області відновлено у повному обсязі. У Житомирі їхні колеги не тільки освистали місцеві власті, а й перекрили рух на Великій Бердичівській.

У Харкові кілька тисяч юнаків і дівчат мітингували на площі Свободи, скандували «Даєш пільги» і вимагали поселити Президента України в одному зі студентських гуртожитків. Вони також перекрили рух на головних магістралях міста, але мало хто з водіїв машин протестував. Навпаки, як здалося кореспонденту «Дня» Михайлу БІДЕНКУ, кожний другий автомобіль видавав вітальні гудки. Схоже, їхні власники згадали про те, що забули міністри: вони самі колись були студентами, а пільг їх ніхто не позбавляв.

За останні роки це був перший масовий виступ студентів у Харкові. Організаторам спочатку загрожувало відрахування з інститутів. Але санкцій застосовувати не будуть. Цікаво, що відбулися всі ці події незабаром після того, як Леонід Кучма приїжджав у Харків і говорив про те, що молодь — це майбутнє України.

То що ж це таке — студентські заворушення сьогодні? З чим їх можна порівняти — молодіжними бунтами на Заході 60-х, голодовкою українських хлопців пізньою осінню 90-го чи торішніми виступами французьких учнів з вимогами поліпшити якість освіти?

На жаль, ні те, ні інше, ні третє. Сьогодні в студентському русі явно проглядається меркантильний інтерес. Їхні вимоги носять «шкурницький» характер, і діалог з можновладцями нагадує торг на базарі. Наприклад, учасники мітингу у Львові, як повідомляє кореспондент «Дня» Олександр СИРЦОВ , досить різко відгукнулися на новий наказ міністрів освіти, економіки і транспорту про поновлення пільгового проїзду тільки в загальних і плацкартних вагонах. Помилуйте, що за панські звички — їздити в купе — у нужденних студентів.

Тут мимоволі пригадаєш щасливі очі студентів після голодовки 1990 року, коли у відставку змушений був піти прем'єр-міністр Масол. Це вам не боротьба за м'яку полицю вагона!

Дивує також меркантильний підхід бунтівної молоді. Коли кореспондент «Дня» запитав у одного молодіжного лідера, за чий рахунок уряд має оплачувати пільги, він відповів: «Студентів не цікавить, де уряд візьме гроші, їм треба їздити сьогодні, зараз».

З іншого боку, активність деяких організаторів акцій протесту наштовхує на думку, що хлопці просто роблять собі політичну кар'єру. Чого варті тільки ці різкі вирази- ярлики: міністри-терористи, «жирні коти». Популістськими гаслами молодіжні лідери користуватися вже навчилися, залишилося освоїти персональні привілеї. Може тому в столиці і рух не масовий, що студенти оцінюють організаторів акцій аналогічним чином?

Мої колеги по редакції вважають, що вимоги у студентів занадто «дрібнотравчасті». От якби вони турбувалися про пристойну зарплатню професурі, якість викладання, гідну роботу по закінченні вузу. Все правильно, але говорити про це можна буде тільки тоді, коли в країні закінчиться економічна розруха, а подолати її нинішня влада навряд чи зможе...

Виходить, що студентам без політичної боротьби не обійтися?

КОМЕНТАР

Ситуацію, яка склалася зараз у студентському русі, кореспондент «Дня» Олександр СИРЦОВ попросив прокоментувати Маркіяна Іващишина, який на початку 90-х років був головою студентського братства Львівщини і одним із лідерів студентських голодувань на Майдані Незалежності. За його словами, теперішні студентські заворушення — це лише перші спроби лідерів студентських організацій, так би мовити, «вийти в маси». Однак суто соціальними питаннями студентів не підняти на більш рішучі дії. Адже фактичне скасування пільг на транспорт зачепило лише тих студентів, які не змогли знайти собі якоїсь роботи. З іншого боку, вважає Маркіян, студенти мусили б бути більш далекоглядними — адже відновлення пільг може призвести до включення грошового верстату. Отож настає момент, коли студенти будуть змушені зайнятись політикою, адже їхня майбутня праця державі просто не потрібна.

Разом з тим, твердить Маркіян Іващишин, до виборів студентським організаціям буде вельми складно, адже з одного боку їх всіляко колотиме влада, з іншого — у своїх цілях їх використовуватимуть кандидати у президенти. Хоча не слід сподіватися, що студентські організації матимуть великий вплив. При цьому закономірним є полівіння студентських організацій, особливо на Сході. Зміни на краще можливі лише після завершення президентських виборів. Колишній студентський лідер вважає, що необхідною умовою є новий національний лідер.

Зрештою, студентський рух в кінці 80-х — початку 90-х років, згадує Маркіян Іващишин, так само був далекий від досконалості, особливо на початку. Студентським лідерам доводилося стикатись із тим, що лише найбільш активна молодь брала участь у страйках, решта ж під цим приводом просто прогулювала лекції. Однак поступово студентський рух області набирав розмаху і, врешті-решт, дійшов до підняття політичних питань.