День філософів

Українське суспільство повинно знати своїх інтелектуалів. Саме з цією метою — популяризації філософських знань в Україні і відомих представників цієї науки — Інститут філософії НАНУ ім. Г. С. Сковороди сьогодні проводить масштабні, безпрецедентні читання, присвячені 90-річчю однієї з засновниць Київської філософської школи Марії Злотіної, на тему «Філософія і суспільство: минуле й сучасне».

По завершенні відбудеться вручення премій у чотирьох номінаціях:

1. Премія імені Марії Злотіної за кращу філософську монографію останнього десятиріччя.

2. Премія імені Сергія Кримського за найбільш новаторську філософську концепцію, викладену у наукових публікаціях.

3. Премія імені Юрія Прилюка за кращий редакційно-видавничий проект у галузі філософії.

4. Премія імені Віталія Табачковського за кращу друковану працю молодого дослідника (до 35 років) у галузі філософії.

Ці люди створили засади гуманістичного розвитку вітчизняної філософії, які б могли працювати на благо всього суспільства. На жаль, їхні знання використовують лише у вузькому колі. Чому? Тому що в суспільстві не забезпечене сприйняття сучасних українських інтелектуалів. Попередня радянська система зламана, а нова не звертає достатньої уваги громадськості. Через це Україну постійно переслідують культурні, суспільні, політичні, економічні проблеми, які розвинені країни давно вже вирішили, причому за допомогою в тому числі наших інтелектуалів. Ми ж, незважаючи на те що поряд із нами знання світового значення, не просуваємося вперед. Хотілося б, щоб про ці премії, засновані Інститутом філософії НАНУ, Українським філософським фондом і Соціологічним центром ім. Н. В. Паніної, знало якомога більше людей. І підтримувалися вони не тільки Фондом «Відродження» (що, безперечно, заслуговує на вдячність), а самою українською державою.

— Найвищий щабель людської думки — це філософія, — вважає Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН України, доктор філософських наук. — Саме вона призводить до суттєвих змін у житті суспільства. За радянських часів філософія була одна — марксистсько-ленінська. Через це суспільство вичерпало свої ресурси, у нього не було перспективи, тому воно зникло. Сьогодні ж багатоманітність філософської думки в суспільстві, не зважаючи на негаразди сучасності, є однією з передумов його віддаленої перспективи, майбутнього.

Мета нашого заходу — це, перш за все, підвищення ролі й місця філософії в українському суспільстві. Саме у її публічній складовій. Сьогодні філософія має серйозні реальні здобутки, але вона маловідома широкому загалу. Це погано, тому що саме філософія закладає основи інтелектуального життя. Філософські читання присвячені 90-річчю Марії Злотіної, яка навіть часів Сталіна, і це відзначають всі її учні — Мирослав Попович, Сергій Кримський.., говорила про складність суспільного життя в одновимірному світі. Але тему читань — «Філософія і суспільство: минуле й сучасне» ми обрали для того, щоб сприяти сучасній філософській думці, якій треба розвиватися не тільки як суто фахова дисципліна, а й ставати предметом суспільного дискурсу. Для цього ми і вшановуємо імена тих філософів, які багато зробили для становлення суспільного діалогу. До речі, саме з філософії починалася справжня інтелектуальна історія демократизації суспільства у Стародавній Греції. Філософія і філософи зараз дуже потрібні суспільству.

Чи потрібні інтелектуали сучасному суспільству? На мою думку, якщо ми будемо зосереджуватися тільки на проблемах, які стосуються безпосередньо матеріальних аспектів життя, його добробуту, то лідерами, володарями нашого суспільства будуть ті, хто про це думає.

У тому стані, в якому зараз знаходиться наша держава, зрозуміло, що вона перш за все переймається проблемами матеріального стану, добробуту, елементарного виживання. Але навіть це у неї не дуже добре виходить, тому не можна зосереджуватися тільки на цій складовій. Це призводить до зворотного ефекту.

Є проблема і в самих українських інтелектуалів, зокрема, філософів — вони мають займати більш суттєве, важливе місце в суспільстві. Бо багато що в суспільстві залежить від їхньої власної ініціативи. Наприклад, французькі філософи — це найбільш шановані люди у суспільстві. Французьке суспільство, політики, навіть ті, хто володіють економічною складовою суспільства прислухається до них — до того, як вони сприймають світ. Нашим філософам теж треба грати вагомішу роль в суспільстві. І я дуже радий, що філософи починають це серйозно усвідомлювати. Можливо, це перший крок на шляху до підвищення соціальної ролі філософії в нашому суспільстві.

Чи потрібні Україні інтелектуали? Пропонуємо вашій увазі матеріали Володимира Лєсного, Євгенії Сохацької, Ґідеона Рахмана.