«День» — це свобода думки
Газета «День» посідає в моєму житті особливе місце. Я читаю її вже понад десять років. Маю кілька книжок із Бібліотеки «Дня».
Погодьтеся, як правило, щоденно ми всі дуже швидко читаємо електронну періодику і сприймаємо її суто як інформацію, новини, на які потрібно так чи так реагувати. А газета «День» потребує від нас іншого сприйняття. Потрібно горнятко смачної кави, бодай півгодини вільного часу, щоб погортати «День» і подумати, бо від «Дня» завжди очікуєш чогось нового.
Ставлюся до вашого видання з любов’ю і повагою. А як інакше, якщо вашим автором є, наприклад, така непересічна особистість, як Ліна Костенко? Остання стаття Ліни Василівни, опублікована у «Дні» у переддень 20-річчя Незалежності України, викликала захоплення, подив і повагу, напевно, у більшості тямущих українців.
«День» спонукає замислюватися, чому сьогодні живемо саме так, чому відірвані від свого історичного минулого, а все це вкрай важливо. «День» щось постійно дарує серцю читача. Тому в мене й таке шанобливе ставлення до вашого видання.
Тепер, коли ми постійно говоримо про свободу слова, я говорю про потребу свободи думки. Думки свіжої, нової, неординарної, яку часто зустрічаєш на шпальтах «Дня». Тому я і стверджую, що ваше видання — не для секундного ознайомлення. З матеріалами «Дня» треба працювати — вдумливо читати, пропускати через серце. І не конче, щоби позиція автора збігалася із твоєю. Якщо позиція автора «Дня» обґрунтована й цікава, вона варта уваги.
