«Депутатська кров»

Із 35 питань порядку денного, звичайно, тільки два чи три викликали загальний інтерес. Саме через них на цю сесію прийшли депутати Верховної Ради України Лев Мірімський, Валерій Горбатов, Анатолій Дроботов, Валерій Кучеренко. Це звіт Міністерства фінансів про бюджет на 2000 рік та звіт уряду. У зв’язку з цими питаннями переглядалися також декілька подальших пунктів — про зміни до раніше ухваленого Закону Криму (колишнiм ще складом Верховної Ради) «Про Раду міністрів Криму», про зміни у складі майна Криму, про приватизацію майнових комплексів, про скасування деяких раніше прийнятих Радою міністрів рішень і так далі.

Перші голосування показали, що в активі Леоніда Грача, як і передбачалося, приблизно 56—58 голосів. Зрозуміло, що перевагу забезпечувала група, яка називає себе фракцією «Трудова Україна», оскільки вона ще не зареєстрована в офіційному порядку. Більш того, машина для голосування одразу ж просигналила про те, що у залі використовується подвійний комплект карток. Спочатку шукали по залу «двійників», але вони встигли благополучно пересісти в інші крісла, і на тих місцях, які вказувала машина, вже ніхто не сидів. У зв’язку з цим далі на сигнали машини про те, що йде подвійне голосування, просто перестали звертати увагу. Тому, коли дійшла черга до внесення у порядок денний четвертого питання — про звіт Ради міністрів, Сергій Куніцин проінформував депутатів, що уряд вважає це питання як таке, що не пройшло процедуру та має негативні висновки Мінюстиції; що уряд ухвалив рішення відізвати свій звіт, наданий ще на початку року, у зв’язку з новими обставинами, і доручив йому не виступати із звітом, у разі його ствердження. Природно, що на це ніхто не звернув уваги, і Леонід Грач оголосив голосування і отримав потрібні 59 голосів. Депутати, не згідні з таким рішенням, встали з місць і блокували трибуну, спікер же продовжував ставити питання на голосування і крізь крики оголошував: «Прийнято!»

Коли дійшла черга до звіту Мінфіну, Людмила Денисова відмовилася виступати, і спікер надав слово співдоповідачеві — голові Рахунковій комісії Миколі Горбатову. Він вийшов не до мікрофона на трибуні, а до іншого мікрофона і став читати. Половина депутатів взялася аплодувати, щоб заглушити його голос. Багато хто намагався підійти до нього, але їх не пускали інші. Біля трибуни почалася бійка. Хтось iз депутатів вирвав мікрофона, у який говорив Горбатов. Принесли інший мікрофон, але то в одному, то в іншому кінці залу спалахували колотнечі депутатів. Але тут у справу втрутився запрошений на сесію (не депутат, але, як стверджують, комуніст) директор Феодосійської тютюнової фабрики Анатолій Сітков, секретар феодосійського міському Компартіі, який зустрів у коридорі депутата Олесандра Рябкова і після короткої боротьби сильно ударив його в обличчя. Рябков вимушений був піти з приміщення в лікарню. Пізніше в інтерв’ю кореспондентам Анатолій Сiтков скаже, що у такий спосiб він хотів закликати депутата до порядку.

Обговорення «співдоповіді» Миколи Горбатова не було. І хоч сам він пропонував «визнати звіт незадовільним і матеріали його залучити до наступного питання по звіту уряду», та Леонід Грач запропонував «відхилити бюджет (він так сказав. — Авт. ) і рішення перенести на наступну сесію», за що і проголосували — машина показала «за — 55».

Так дійшли до звіту уряди. Леонід Грач запропонував у зв’язку з тим, що Сергій Куніцин відмовився виступати зi звітом, направити звернення Президенту, яке він і зачитав. У ньому були викладені всі претензії парламенту до уряду, які завершувалися проханням дати згоду на відставку уряду: «Підтверджуючи даним звертанням рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2000 року і 24 травня 2000 року про визнання діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим незадовільною і її відставку, звертаємося до Вас, шановний Леоніде Даниловичу, як до Президента України, з проханням дати свою згоду на звільнення Куніцина С.В. з посади Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим». При голосуванні за звернення машина знову просигналила про використання подвійних карток, у зв’язку з цим світло на табло згасло, але у загальному шумі Леонід Грач, незважаючи на слова контролюючого машину: «Допущено порушення», сказав: «За — 55. Рішення прийняте!», після чого всі повскакували зі своїх місць, багато хто вийшов у коридор розбиратися з Сiтковим. Відеооператори зняли на плівку, як у коридорі заступник начальника кримської міліції генерал Микола Агєєв про щось сперечається з народним депутатом Левом Мірімським, як продовжуються колотнечі і суперечки між депутатами.

А у залі спікер продовжував сесію. Він по черзі оголошував питання порядку денного, з місця хтось говорив «без обговорення», Леонід Іванович ставив на голосування і отримував якщо не 55, то 58 голосів на табло. І так пройшли практично всі питання, до 11 годин 20 хвилин сесія була закрита.

Що далі?

В інтерв’ю журналістам Леонід Грач сказав, що він «не політолог і не може ворожити на кавовій гущі», як зреагує Президент на Звернення Верховної Ради Криму. На питання, чи порушено регламент, Леонід Грач відповів, що порушень з боку Верховної Ради АРК немає. «Навпаки, порушення є з боку Сергія Володимировича. Він не підкорився Конституції і не виступив із звітом, як і годиться, чим сам створив прецедент». Відповідаючи на запитання журналістів з приводу колотнечі, Грач сказав: «На жаль, і наш парламент не став винятком з усіх парламентів світу»…

«Цей політичний фарс сесія провела з порушенням, — сказав після закінчення засідання Сергій Куніцин. — Перелякані люди. Я збираюся продовжувати працювати. Оскільки рішення прийняте з порушенням норм, я вважаю, що на такі нелегітимні рішення Президент не буде реагувати. У нас вже готове звернення до суду, суд такі речі зупиняє відразу. Нам треба хліб збирати, треба курортний сезон провести…»

— Як вийшло, що ви втратили більшість?

— А ми її не втратили. Справа у тому, що активно попрацювали депутати України Лев Мірімський і Валерій Горбатов, які створили фракцію так звана «Трудова Україна». Ці депутати завжди ходили між Грачем і Куніциним. Немає у нас політично стабільної більшості. І у Грача її немає. Я не здивуюся, якщо завтра ці депутати підуть до нас і скажуть: давайте знімати Грача, оскільки їх людина на голову Ради міністрів не пройде. Треба створювати на виборах 2002 року стійку більшість… Я сьогодні почитував газету «Кримський час» і багато цікавого про себе дізнався. Але ми готуємо цілу книгу про Лева Мірімського. Його біографія не йде в порівняння зі мною. Це бестселер. Зі стрільбою, гонками, і з усім іншим. Скоро буде пролите світло на історії з приватизацією майна… Моя біографія у порівнянні з ними програє, тому я спокійно до цього ставлюся.

— Які сили стоять за тими, хто домагається цього рішення?

— По-перше, це комуністи, а також деякі політичні угрупування на чолі з Левом Мірімським і Горбатовим, частина «Трудової України», але не вся, оскільки я знаю, що там позиція неоднозначна, деякі високопоставлені особи, але не Президент. Сьогодні-то прийняте не рішення, а звернення, Леонід Іванович сам боїться. Я не сумніваюся у тому, що це елементи кримінальної революції, мене прибирають з дороги не за професійними якостями, а за політичними та майновими. Я категорично проти виступав щодо незаконної приватизації хімічних підприємств, паливно- енергетичного комплексу, ряду об’єктів санаторно-курортного комплексу. Все криється у цьому…

Незважаючи на всю невизначеність ситуації, з неї можна, все ж зробити декілька висновків. По-перше, зараз стало очевидним, що електронна рахункова машина для голосування використовувалася й використовується кримськими депутатами для фальсифікації голосування, що є дуже небезпечною ситуацією, оскільки ставить під сумнів буквально ВСІ раніше прийняті рішення, оскільки вони могли бути прийняті фальсифікованим голосуванням. Мабуть, це тепер задача експертів — визначити їх правомірність. І між собою багато-які кримські депутати давно вже кажуть про це.

По-друге, у Криму вже вважають помилкою настільки тривале невтручання Президента країни у ситуацію між групами Верховної Ради, незважаючи на те, що кожного разу кримські депутати апелюють саме до нього. Це приводить до того, що ситуація в настільки небезпечному регіоні періодично виходить з-під контролю глави держави і нею намагаються керувати окремі депутати Верховної Ради України, причому аж ніяк не в загальнодержавних інтересах, а в особистих, майнових та кланових.