Держава цікавиться — громадяни платять
Нестиковки між представниками регіональної влади і центром виникали, як тільки йшлося про конкретні механізми уніфікації, а також, що симптоматично, про те, які державні інстанції триматимуть інформацію про ринки нерухомості і права власників нерухомого майна під контролем. На практиці боротьбу ведуть навколо інформації, умовна ціна якої — близько 6,5 млрд. грн. (такий грошовий потік зафіксовано у півмільйоні угод, що проходять через БТІ, в тому числі — ті чи інші операції з нерухомістю понад 50 тисяч українських громадян).
Міністр юстиції Олександр Лавринович говорить про доцільність створення системи на базі БТІ, але під контролем його відомства. При цьому робиться акцент, що такий підхід дозволить:
— упорядкувати ситуацію реєстрації прав на нерухомість (зазначимо, що земельну власність Кабмін відносить до парафії Держкомзему);
— уникнути реєстрації інституціями, повноваження яких «не чітко визначені законами»;
— створити єдину, вигідну з економічного погляду систему внаслідок зниження державних витрат на її організацію і обслуговування;
— посилити механізми захисту фізичними і юридичними особами прав на нерухоме майно.
Іншими словами — міністр переконує, що створення єдиної централізованої системи реєстрації, згідно з нормами законопроекту, вигідне не тільки його міністерству, економіці загалом, але й підприємцям укупі з пересічними громадянами. Аргументи? «Централізація дозволить подолати розгул криміналітету на ринках нерухомості». Що, на думку О. Лавриновича, радує стократ, оскільки в додаткових фінансових витратах уніфікація інформаційної бази даних потреби не має. Хіба що «на рівні 0,01%».
І все б нічого, але ось БТІшники з Харкова прикинули, що впровадження реєстру обійдеться їхній організації в 143 тис. грн., подальше функціонування системи — в 300 тисяч. Тоді як прибуток цього БТІ становить усього 30 тис. грн. Яким чином держава виходитиме з ситуації? Чи представники БТІ задоволені своєю роботою (якість, якої, нагадаємо, вразила навіть представників США) і просто не хочуть пускати Мін’юст до «свого городу»? О. Лавринович запевняє, що ціна (її визначає відсоток від суми угоди. — Авт. ) на послуги БТІ не зростатиме. Таким чином, пересічні громадяни не постраждають.
Тут-то автоматично виникають підстави засумніватися. Точніше, пересвідчитися: все в нашій державі, як завжди. Чого найбільше побоюєшся, те, судячи з усього, і відбувається. Тільки О. Лавринович указав на всеосяжні плюси системи реєстрації і нульові бюджетні витрати щодо її реалізації, як пригадалися два вищезгадані законопроекти. Зміст першого — про боротьбу з «відмиванням» — у даному контексті дещо насторожує. Дотримуючись нині чинної редакції, законопроект прирікає на «фінансовий моніторинг» усіх учасників фінансового ринку (в тому числі — БТІ й інші агентства, що мають справу з операціями з нерухомістю). А сумнівність фінансових операцій, дотримуючись букви закону, визначатиме Кабмін своїми постановами. Хотiлось би помилитися, але у разі прийняття цього документа навряд чи уряд залишить без уваги не так давно затверджений Кримінальний кодекс, що називає ухилення від сплати податків на суму понад 17 тис. грн. злочином.
Водночас законопроект «Про податок на нерухоме майно» передбачає зміни на ринку нерухомості щодо визначення місцевою владою усередненої ціни на майно як константи. Умисне заниження якої, м’яко кажучи, не буде бажане не тільки для покупця, продавця, співробітника БТІ, але й для приватних агентств, які займаються операціями з нерухомістю. У разі прийняття цього закону, стверджують фахівці, оформлення на папері продажу, скажімо, квартири нижче її реальної вартості (а отже, — з меншим відсотковим перерахуванням до засіків Вітчизни), як і різного роду дарчі, будуть практично виключені. З одного боку, — нічого поганого. Зовсім нічого — якби не ті 17 тис. грн., підтвердження легальності походження яких може вимагати держава. Ось, до речі, і вимальовується можливе вирішення проблеми з фінансами на створення реєстру. Прикро, але дуже можливо, що прийняті в пакеті ці три законопроекти не тільки ускладнять життя збором інформації на державні, за хакерською термінологією, «вінти». Але й зроблять процес купівлі-продажу квартир, скажімо, у Києві, цікавим, сповненим адреналіну і нервових переживань.
КОМЕНТАР
Леонід ЧЕРНЕНКО, голова «Укртехінвентаризації»:
— Наші взаємини з Мін’юстом, безумовно, необхідно регулювати. Та перед тим, як вводити нову систему повсюдно, перед прийняттям Закону її слід ретельно відпрацювати. У тимчасовому положенні, яке поширив Мін’юст, існує багато протиріч із різними законами — насамперед, «Про підприємництво», «Про інформацію». Наприклад, дещо бентежить, що дані збиратимуть без дозволу покупця нерухомості. Більше того, незважаючи на те, що інформаційна система матиме надто обмежений доступ, у мене виникають сумніви стосовно збереження таємниці. БТІ нині сприймають нововведення дуже обережно. Виникнуть неминучі проблеми з фінансуванням проекту. А введення системи різко вплине на тарифи за послуги. Навряд чи багато співгромадян, які насилу знаходять 70—80 гривень на оплату послуг, з натхненням сприймуть підвищення їхньої вартості до, наприклад, семисот. Загалом, державі реєстр буде потрібен, коли введуть податок на нерухомість. І держателем реєстру має бути держава — в особі або Верховної Ради, або органів місцевого самоврядування. І якщо питання вирішать на користь останніх (і саме туди йтимуть податки), їм самим буде вигідно встановити електронний реєстр. Вирішення потребує й маса інших запитань, визначених як першочергові. Тільки коли ухвалять Закони «Про державну реєстрацію...», «Про податок на нерухомість», «Про боротьбу з відмиванням брудних грошей», лазівок для незаконних операцій із нерухомістю стане менше. Але що це означатиме для громадян нашої країни? Що стосується заниження реальної вартості нерухомого майна, ні для кого не таємниця, що приватні контори нерідко її занижують. Думаю, «Закон про податок на нерухомість» унеможливить це — велика кількість осіб буде зацікавлена в тому, щоб ці податки платили.
