Десять хвилин демократії проти телемонополії Л. Кучми

Учора Центрвиборчком провів жеребкування, щоб з'ясувати, в якому порядку кандидати у президенти отримають можливість опублікувати свої передвиборні програми в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр», а також виступити на державному радіо і телебаченні. Кожний претендент отримає двічі по 10 хвилин на УТ-1 — у вересні та жовтні — а також ефір на УР-1.

Безумовно, дана подія — це один із виявів видимої демократичності передвиборної кампанії. Ба, більше, — не доводиться сумніватися, що в перерахованих ЗМІ скрупульозно дотримаються норми закону, і, зрозуміло, навіть нададуть для виступів кандидату в президенти прайм-тайм і центральні шпальти. Для цього й будуть визначені рівні матеріально-технічні можливості. Що, однак, не усуне тих запитань, якими щодня переймаються ті виборці, які б хотіли брати участь у дійсно чесних виборах. Звичайно, під той факт, що всі інформаційні й аналітичні телепрограми державного УТ-1 та загальнонаціонального каналу «Інтер», куратором якого є СДПУ(о), заповнені «сагою» про діяння лише одного кандидата — Леоніда Кучми — з точки зору букви закону, знову ж таки, не підкопаєшся. Як відомо, ЦВК не передбачила вважати матеріали про службову діяльність кандидатів агітацією. (Хоча, чи є нескінченні претензії Л. Кучми до інших кандидатів, із якими виступає Президент в ефірі УТ-1 та «Інтеру» — це ще запитання). Та ось, наприклад, питання про те, чи правомірне постійне (пряме чи опосередковане) рекламування діяльності Л. Кучми в передачах комерційних студій, на які розпорядження закону про рівні ефірні квоти не розповсюджуються — але в ефірі державного УТ-1? — висить у повітрі. Точно так само, як і запитання, чи правомірна повсюдна реклама і трансляція (наприклад: у ефірі ТРК «Ера») концертних заходів, які проводяться структурами, що заявили про свою підтримку кандидата Кучми — тих же численних шоу від «Злагоди». Як і питання про щотижневі трансляції концертів народної самодіяльності у Палаці «Україна», до учасників яких ненав'язливо підходять кореспонденти УТ-1 із проханням розповісти про те, хто «на світі всіх миліший, рум'яніший і біліший?» (Відповідь само собою зрозумiла). Точно так само, як іще ніхто з відповідних органів чомусь не звернув уваги на явне порушення положень ЦВК у передачі «На самом деле» («Интер»).

І це лише крапля в морі від тих запитань про свавілля, що коїться в наших ЗМІ на користь того кандидата, який скрізь і всюди заявляє про свою прихильність до чесної гри. Може, хтось зважиться, нарешті, поставити ці запитання і в офіційному, встановленому законом, порядку? Ось тоді дійсно можна було б говорити про торжество демократії в Україні напередодні доленосних виборів.