«Днем» — по інформаційній блокаді

— Тобі чого, хлопчику?

— Бабуся послала по газету.

— Де ж вона сама?

— Торгує в іншому кінці базару.

— А як же вона взнала, що ми тут?

— Люди кажуть...

Ого! Працюють краще за телеграф, — подумав я, адже ми щойно зайшли у торгові ряди. Таке враження, що нас на базарі давно чекали. Активістам зі штабу на підтримку Євгена Марчука так і не довелося застосувати свою красномовність. Газета «День» «розлетілася» за кілька хвилин. Передплатна акція, що відбувалася 17 жовтня у Житомирі на Житньому ринку, закінчилася ледве розпочавшись, повідомляє кореспондент Вадим ЛАЗАРЕНКО . Потрібно було бачити, з яким бажанням люди брали газети.

Отже, люди хочуть знати не тільки те, що відбувається «під патронатом». Не знаю, чи зросте передплата газети «День» у Житомирі, але те, що вона є одним із тих небагатьох джерел, які все ж пробивають державну інформаційну блокаду, люди оцінили належним чином.

Зранку накрапав дощ, але дружина сказала, що це на удачу, і я, взявши під пахву пачку «Днів», подався на канівський базар — пропагувати й агітувати люд за свою газету, ділиться враженнями Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ , «День».

Великого труда в тому не було: «День» легко й швидко розходився з рук.

— О, хоч якась переміна! — зраділа продавець горіхів Людмила Микошина.

Погортавши п'ятничний випуск «Дня», вона знову повернулася поглядом до першої сторінки:

— Хоч тут про «канівців» без злоби пишуть. А то ж і прочитати про них десь-інде нічого путнього не можна — обливають їх брудом і квит.

— А чого ж фотографію «свистуна» не надрукували? — підходить до нас із щойно придбаною і розгорнутою на середині газетою кремезний чолов'яга. — Так гарно написано, а його з пальцями, засунутими в рот, немає. Просвистів Україну, і ще в президенти пнеться.

— А я завжди купую «День», — ділиться жіночка похилого віку. — Але в кіоску. На базарі вперше бачу вашу газету. Сміливішими треба буть. Зараз уся країна — базар.

— Ну, як іде процес? — до мене підходить канівський активіст, колишній рухівець, а нині палкий прихильник Євгена Марчука Іван Забродський.

— Нормально, — кажу й показую кілька газет, що лишились від товстої пачки.

— Минулої неділі ми з товаришами за годину не менше розповсюдили, — ділиться співбесідник. — Йде газета. Прийде й Марчук.

У Вiнницi на ринку «Юнiсть», кореспондент «Дня» Вiктор МЕЛЬНИК уже здалеку навчився визначати, хто вiзьме номер, а хто вiдмахнеться, навiть не поцiкавившись назвою.

Зупиняється iнтелiгентне подружжя рокiв шiстдесяти п'яти, запитує:

— У вашiй газетi є полiтика?

— Є.

— Тодi давайте, — i чоловiк перебiгає очима сторiнки, спинившись просто посеред метушливого натовпу.

Торговцi з найближчих прилавкiв, якi серед перших потягнулися до газети, вмить передали новину далi, й пiвтора десятка номерiв пiшли з рук у руки. Продавець з пивного кiоску навпроти спецiально заради газети залишив стiйку й вибiг на хвилинку надвiр («от добре, а то нема коли пiти купити»). До «пiдозрiло» пожвавленого п'ятачка наблизилося троє мiлiцiонерiв, але не бiда: вiд них можна з усмiшкою та чистим сумлiнням «вiдкупитися» трьома «Днями».

— Що в тебе? «День»? Тодi давай менi й моєму товаришевi, — зупиняється колега за колишнiм мiсцем роботи. А хвилин через п'ять повертається.

Коли пака газет станула, зав'язалася розмова з Олегом, який тут же розклав на продаж розмаїття шоколадок. Вiн iнженер, останнi шiсть мiсяцiв завод платню не виплачує, тому перебивається базаром. До можливих змiн на краще ставиться скептично.

— Я-то проголосую проти Кучми, але хiба прийде хтось лiпший? — Олег ховає газету до сумки, щоб почитати вдома. Можливо, вона стане тiєю «краплею», яка переповнить чашу зневiри й допоможе йому зробити вибiр?

Зі свіжим номером газети «День» репортерська група Західного бюро у Львові відразу попрямувала на місце постійних політичних дискусій, конфліктів і бійок, так звану львівську «клумбу». Завсідники цього політичного ристалища були готові до приходу будь-кого, в тому числі й політичних опонентів. Саме тому нас зустріли спершу насторожено, відразу посипалися запитання на кшталт: «Ви часом не від Кучми будете?» Довідавшись, що за газета, громада щиро зраділа. Нас відразу повели до встановлених неподалік стендів «За Євгена Марчука» і «За Леоніда Кучму». Стенд «За Леоніда Кучму» був весь обклеєний листівками, які агітували голосувати за Євгена Марчука, і добровільні гіди повідомили нам: «Кучмівський стенд» встановлювали вночі під охороною міліціонерів, наївно сподіваючись, що галицький люд із зачудуванням і погордою споглядатиме лик гаранта. У перший же день представники «клумби» навели на місці своєї постійної дислокації лад, акуратно заповнивши агітаційною продукцією «справжнього мужика» найближчий смітник.

Виявилось, що газета «День» що ближче до виборів, то більше до вподоби львів'янам. Оскільки більшість із них, попри офіційні запевнення облдержадміністрації, ставляться до сьогоднішнього Президента з неприхованою зневагою, то публікації нашої газети якнайповніше відповідають їхньому внутрішньому душевному стану. Розповсюдження газети відбувалося відразу наступного дня після появи в «Епіцентрі» Леоніда Даниловича, й наші співрозмовники ще були під враженням його дивних промов.

А свіжі примірники «Дня» вмить розійшлися серед людей — дехто брав для сусідів і знайомих. Якийсь доброзичливець відразу взявся клеїти один з примірників «Дня» на «марчуківський стенд». Біля нього відразу почали збиратися люди. Збоку на стенді хтось з волонтерів акуратно припасував листівочку, на якій було зображено хлопчика, котрий лізе до смітника. Під нею було підписано: «Якщо я стану Президентом, то ти, хлопчику, отримаєш драбинку. Леонід Кучма».

Пенсіонерка, інвалід II групи Валентина Савченко, побажавши, щоб її слова потрапили на газетні шпальти, мовила:

— Газету «День» читаю постійно. Бажаю успіху колективу, а також успіху Марчукові. Ми з ним. Ви ж знаєте, Кучма в нас пролетів...

ДО РЕЧI

Учора «День» отримав офіційне спростування заяви Леоніда Кучми, висловленої ним у неділю на каналі «1+1» у програмі «Епіцентр — несекретні матеріали». Як пам'ятають наші читачі, Л.Кучма повідомив, що Чорноморська телерадіокомпанія в Криму після його втручання працює «без обмежень». У заяві, підписаній президентом Чорноморської ТРК Т.Красикової, зазначено: «До 26 липня 1999 р. програми Чорноморської телерадіокомпанії транслювали 16 передавачів, включаючи всі великі міста Криму. В цей час працює тільки п'ять передавачів. Усі вони містяться в курортній зоні в населених пунктах із нечисленним населенням. У столиці Криму м. Сімферополі та інших великих містах передавачі не ввімкнуті без пояснення причин. Недостовірна інформація, яка прозвучала в ефірі, у кращому випадку, свідчить про те, що Президент не поінформований про фактичний стан справ. Свавілля чиновників триває. Чорноморська ТРК свідомо витіснена з інформаційного простору Криму, що є грубим порушенням Конституції, законів України, принципів свободи слова і демократії».