До захисту дитячої праці — три кроки

Одним iз найактуальніших питань визнано проблему праці дітей в Україні. Сьогодні в нашій державі працює 4000 дітей. 40% з них протягом поточного навчального року виконували певну роботу за грошеве заохочення. 6% працюючих дітей мають робочий тиждень, що перевищує визначений законодавством для дорослого населення! Третина дітей стверджують, що вони надмірно втомлюються, а чверть — що не може відмовитися від виконання робочих обов’язків навіть за умов поганого самопочуття.

Діти змушені працювати через скрутне матеріальне становище родини або заради того, щоб мати власні кошти чи заради власного інтересу. В Україні не існує окремої цілеспрямованої державної програми відносно праці дітей, тому й переважна кількість дітей працює неофіційно і залишається соціально незахищеними. Розробка та реалізація Концепції національної політики стосовно дитячої праці і Національного плану дій з її виконання дозволить у перспективі керувати ситуацію та захищати дитину.

Людмила Волинець, керівник Центру досліджень дитинства Українського інституту соціальних досліджень, повідомила, що до 1997 року феномен дитячої праці в Україні ніде не фіксувався і що це питання вивчалось інститутом протягом трьох років. Таким чином було зроблено перший крок до захисту праці дітей в Україні — визнано сам факт її існування та окреслено низку проблем в цій сфері. Людмила Семенівна пояснила, що другий крок до створення захисту дитячої праці — це усвідомлення всіма верствами суспільства цих проблем як найактуальніших. Створення відповідної законодавчої бази та напрацювання механізмів виконання цього законодавства — це вже третій та останній крок до вирішення проблеми.

Василь Костриця, Національний кореспондент Міжнародної Організації Праці в Україні зазначає: «Чинне законодавство стосовно дитячої праці має практично реалізовуватись. Має бути жорсткий контроль з боку держави, навіть до розв’язання проблем у судовому порядку. У неформальному секторі праці тільки методами адміністративного впливу результатів не досягти. Наше суспільство сьогодні повинно сформувати негативне ставлення до використання дитячої праці як заходу до наживи. За умов досить високого рівня безробіття в Україні роботодавець наймає дитину, бо їй можна менше платити, не реєструвати її та зекономити на сплачуванні податків. Дитяча праця породжується бідністю, але ж і веде до бідності в майбутньому, бо дитина не має за таких умов можливості отримати високу кваліфікацію для майбутньої праці. Це коло треба розірвати жорстким контролем за дотриманням законодавства, формуванням громадської думки, обліком дітей шкільного віку та контролем за їх навчанням».

Трудове виховання від експлуатації дитячої праці відмежовується за критеріями безпеки для здоров’я та розвитку дитини. Але ж батьки та діти в оцінках дитячої праці можуть не погоджуватись. Допомогти дійти згоди та запобігти експлуатації дитячої праці, вважає директор інституту соціальних досліджень Олександр Яременко, має соціальна служба.

Питання праці неповнолітніх у світовому суспільстві регулюється цілою низкою міжнародних конвенцій. На сьогодні Україною ратифіковані Міжнародна конвенція про права дитини та Конвеція міжнародної організації праці №138 «Про мінімальний вік для наймання на роботу». Урядом нашої держави розглядається питання ратифікації Україною Конвенції №182 Міжнародної Організації Праці «Про заборону та негативні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці».