Дві угоди?
Політична угода між партіями, які складають більшість у Верховній Раді, про необхідність якої ще раз нагадав у понеділок координатор парламентської більшості Олександр Задорожній, починає набувати прогнозованих обрисів. Як і слід було чекати, питання політичної реформи та президентських виборів починають звучати окремо. Це прагматично, оскільки, підтримуючи зміну системи влади, кожна політична сила бачить у цій системі місце для свого президента. Якщо можна собі уявити комуністів і навіть соціалістів, які готові увійти в більшість заради політичної реформи взагалі та пропорційного виборчого закону зокрема, то підтримка якогось іншого єдиного кандидата в президенти, окрім свого лідера, означатиме для обох лівих партій утрату всього, що було «зароблене» впродовж останніх років.
Якщо згадати попередні президентські вибори, то вони легко поділяються на два різновиди. Парламентська більшість вигравала вибори тільки за наявності єдиного кандидата. Так було в 1991-му й 1999-му. Сценарій позачергових виборів 1994 року не вписується в цю схему саме тому, що вибори були позачерговими, а президент не був єдиним кандидатом від більшості.
Можна передбачити, що провести «свого» кандидата в президенти опозиція матиме змогу тільки в разі розколу в лавах більшості, як це було у вищезгаданому 1994 році. Передбачаючи подібний розвиток подій, політики, які складають більшість, просто змушені висунути єдиного кандидата. І хоч би який був рейтинг лідера чи лідерів опозиції, об’єднаний кандидат більшості буде заздалегідь сильніший за трьох-чотирьох реальних і певної кількості маргінальних кандидатів, які розриватимуть на частки так званий протестний електорат.
Уже зараз можна впевнено стверджувати, що переможе на президентських виборах не той, хто матиме більший рейтинг, власний чи своєї політичної сили, а той, хто зуміє стати єдиним кандидатом — чи від влади, чи від опозиції.
Заява про необхідність підписання політичної угоди між членами більшості у Верховній Раді стала для депутатів більшості сигналом для завершення періоду заяв, які припускають різне тлумачення. Недарма ж майже одночасно був практично підтверджений намір Олександра Мороза брати участь у виборах президента. За словами головного соціаліста, на це він піде в тому разі, якщо конституційна реформа не влаштує його партію.
Опозиційних політичних партій, яких усе влаштовує, в природі не існує. Знайти в реалізованій політичній реформі недоліки за бажання для соціалістів не складатиме труднощів. Тож уже маємо трьох опозиційних кандидатів у президенти в особі Ющенка, Симоненка та Мороза.
Iз позицій сьогоднішнього дня цікавою є та частина угоди, в якій мають бути записані взаємні зобов’язання підписантів. Саме тому навіть приблизного тексту політичної угоди, про яку так багато говорять цими днями, на сьогодні не оприлюднено. Якщо ця угода є серйозним політичним кроком, а не пропагандистською акцією, яка нікого ні до чого не зобов’язує, в ній має бути точно вказано роль і місце кожного учасника коаліції як у президентських виборах, так і в процесі післявиборного розподілу владних повноважень. І нічого, що повноваження новообраного президента можуть внаслідок політреформи стати меншими, ніж у нині чинного глави держави. На це навряд чи хто зважатиме. Недарма йдеться саме про дві угоди: перша для політреформи, друга для виборів президента. Чи, може, навпаки?
ДО РЕЧІ
У запропонованому до підписання лідерами фракцій і груп парламентської більшості проекті політичної угоди про висунення єдиного кандидата на вибори-2004 зазначається, зокрема, що сторони зобов’язуються довести до завершення процес прийняття в Верховній Раді змін до Конституції, розробити план подальшої політреформи та докласти всіх необхідних зусиль для її реалізації, а також висунути єдиного кандидата на пост президента України на чергових президентських виборах у 2004 році і зробити все можливе для забезпечення його перемоги, повідомляє Інтерфакс-Україна. Водночас голова Верховної Ради Володимир Литвин, відповідаючи на запитання журналістів стосовно цього документа, назвав його не угодою, а лише «певною домовленістю» на найближчу перспективу. А щодо угоди про політреформу, то, зі слів спікера, в ході погоджувальної ради в понеділок 10 лідерів фракцій і груп — крім «Нашої України» та БЮТ, — погодилися з текстом документа. Після підписання такої угоди необхідно буде, додав В. Литвин, зокрема, визначити концепцію закону про вибори народних депутатів на пропорційній основі, узгодити його з депутатами, щоб «була критична маса в 226 голосів».
