Ексцеси і процеси
У всіх цивілізованих країнах нині заборонено з’ясовувати стосунки між громадянами не лише за допомогою будь-якої зброї, а навіть і навкулачки, оскільки це може призвести до каліцтва. В Україні міжособистісні дуелі, а просто кажучи, бійки також трапляються нечасто, і, можливо, тому мало хто розглядає їх як вияв шляхетності. Інша справа — дуелі між владними структурами. За ними ми стежимо з особливою цікавістю, хоч і розуміємо, що ніякої користі країні вони не приносять і частіше за все просто виставляють її на посміховище іноземцям.
Найзадерикуватішим із усіх держорганів, безумовно, зарекомендував себе останнім часом Секретаріат Президента. Йому, власне, нічого іншого не залишається, оскільки ця структура, що спирається на авторитет свого шефа, в законі не передбачена, а тому все може, але ні за що й ні перед ким не відповідає...
Проте цього разу їй дійсно дали привід. Ідеться про те, що першого віце-прем’єра і міністра фінансів Миколу Азарова не без резону раптом охопили сумніви щодо того, чи варто Україні й надалі нарощувати доларові резерви НБУ. Він навіть запропонував використати за резервну валюту російський рубль. Власне, сумніви доречні, оскільки долар постійно падає. Але в суть справи, схоже, не особливо вник. «Дню», наприклад, обізнані люди під страшним секретом повідомили, що Нацбанк останнім часом до долара при купівлі валюти ставиться вкрай погано і бере його всього лише приблизно 5%. Тож, будучи при міністерській посаді, звичайно, слід би знати, скільки й чого купує вітчизняний Нацбанк для своїх резервів, і не думати, що там сидять, пардон, круглі ідіоти, що не цікавляться динамікою курсів основних світових валют. (Тепер навіть прості бабусі пробують пограти на електронній біржі, раптом щось додасться до того, що вони хочуть залишити в спадок онукам). Але Микола Янович через відсутність часу в нині модний Forex не грає... Інакше б він, напевно, знав також і про те, що російський рубль сьогодні, як і наша гривня, не входить до числа вільно конвертованих валют. Більше того, навіть і в цьому випадку, при наших більш ніж газових відносинах із цією країною, купувати її валюту — значить, шкодити й сусідам, оскільки рубль із підвищенням попиту на нього стане більш повновагим, а це для нього сьогодні зовсім не плюс. І ще більше можна зашкодити собі. Адже гривня при цьому буде дешевшати, тож за російський газ нам доведеться платити дорожче, причому в цьому випадку не з московської ініціативи, а з власної вини.
Але, власне, перший віце- прем’єр зовсім навіть Нацбанк при цьому і не критикував, а просто вів із ним щось на кшталт наради на людях. У чомусь мав резон, а в чімсь, можливо, й помилявся. Це нам, людям, за винятком хіба що секретаріатських працівників, властиве. І, здавалося б, можна було таку дрібну помилку не помітити, або зробити відповідний вигляд. Але ж у цьому секретарські на зразок нас — журналюг — їх хлібом не годуй, а дай кого-небудь вишпетити. А якщо вже до рук втрапила друга особа ненависного уряду, то й поготів.
Причому це ми ще дуже поверхнево дивимося. Головне — в іншому. Секретарі наші не можуть не помічати, що, незважаючи на такі от трохи дивні висловлювання, Мінфін і Нацбанк, за великим рахунком, живуть, як-то мовиться, душа в душу, при повному взаєморозумінні всіх наших внутрішніх проблем від інфляції до стабільності й навпаки. Нинішній епізод, як висловився один фахівець, не процес, а всього лише ексцес. І чом би тоді не вбити між колегами по фінансовому ринку країни, які, на диво, зазвичай говорять однією професійною мовою, хоч невеличкий клинець, мовляв, самим їм без нас ніколи не розібратися. Більше того, якщо вникнути, то виявиться, що гра секретаріату довкола Нацбанку йде, як-то кажуть, не в дрібницях, а по-великому та по-дорослому.
Досить пригадати, що зовсім недавно нинішній глава Ради Нацбанку та екс-народний депутат Петро Порошенко, не потрапивши до виборчого списку НУ — НС, пояснював журналістам, що, мовляв, Президент зробив йому чудову, захопливу пропозицію про економічну роботу... З іншого боку, главі Нацбанку Володимиру Стельмаху в тому ж НУ — НС запропонували стати народним депутатом і навіть включили до відповідного списку. Чи так уже важко роздивитись у цій двоходівці лише злегка завуальовану спробу провести елегантну рокіровку на нацбанківському полі, взявши під свій контроль незалежний від уряду фінансовий регулятор? Експерти «Дня» навіть підозрюють, що в цій комбінації приціл установлено не на нинішні, а на наступні вибори...
