Енергозберігаюча веселка
Українські діти уявляють наше майбутнє чистим, світлим і теплим
Недарма кажуть, що у дітей найправильніший погляд на цей світ і що вустами немовляти промовляє істина. А ще з допомогою дітей можна дізнатися, якою буде країна, коли вони виростуть. І, схоже, саме цього хотіло Національне агентство України у питаннях забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР), оголошуючи творчий конкурс «Діти за чисту енергію». Через 10 днів, 16 лютого, кияни та гості столиці зможуть побачити роботи переможців на виставці в Українському домі.
«Дню» вдалося ознайомитися з ними раніше — поки що конкурсні роботи експонуються в самому агентстві. «Конкурс і подальша виставка є традиційними, — сказав «Дню» глава Нацагентства Сергій Єрмілов. — Працюючи практично з усіма дітьми нашої країни (конкурси відбуваються в школах, районах і областях і лише якась частина робіт — я не впевнений, що найкращі — потрапляють до столиці), ми виконуємо, так би мовити, просвітницькі й виховні функції». «Наші діти ще, як то кажуть, з пелюшок, — продовжує він, — мають знати, що енергія вичерпна, а тому використовувати її слід розумно й економно, й що існують так звані альтернативні й чисті види енергії, що гарантують людству майбутнє. Діти із задоволенням беруть на себе роль художників-фантастів і подеколи малюють такі картинки, з яких могли б черпати ідеї наші інженери (наприклад, мобільний телефон на сонячних батареях). Діти думають. Йде такий собі процес самовиховання. Людина виростає екологічно й економічно грамотною, починає розуміти, що дорогий газ, який надходить до нас здалека, добре було б замінити чимось таким, що нерідко знаходиться у нас просто під ногами. Крім того, взявши участь у такому конкурсі, діти, яким властиві принциповість і категоричність, починають позитивно впливати на дорослих»...
До кабінету керівника заходить Тетяна Коврига, начальник відділу, що займається зв’язками зі ЗМІ, а заразом організує конкурс, і читає мені надіслані дітьми вірші. Це написала Юліана Нестерович:
«Любіть Україну!» — з екранів луна. «Любіть рідну землю!» — ми чуєм слова.
Дорослі, будь ласка, мені поясніть, Що значить той заклик: «Вкраїну любіть!».
Татусь пояснив усе просто мені: «Любить Україну — її берегти!
Доречно, мій сину, закон пам’ятати, Що надра земні слід розумно вживати.
Вугілля, газ, нафта — відомі давно, Від них ми одержуєм світло й тепло.
У рух приведуть вони техніку різну, Але й атмосферу забруднюють грізно!
Вже час проявляти ініціативу, Шукати нам паливну альтернативу:
Дизпаливо й газ — замінити водою, Бензин — запашною речовиною.
Енергію сонця доречно збирати, І людям на службу її направляти.
А вітер нестримний якщо загнуздати — Потужну енергію зможем вживати.
Навчись і відходи переробляти, Щоб користь з сміття і непотребу мати.
Якщо ми очистим планету від бруду, Цей вчинок дієвим і правильним буде!»
Я знову виходжу в коридор, де розвішені конкурсні малюнки: «сонячні» машини й цілі міста сонця, країни чистої енергії. Ілюстровані заклики: «Щоб узимку було тепло, влітку утеплюй вікно». Ліда Бобрицька (4-а клас) на своєму малюнку написала: «Люба дитино, запам’ятай! Марно електрики не витрачай. Кошти батькам заощадити зможеш. І природу Землі зберегти допоможеш!». Поки це здебільшого олівець і акварель, подеколи олія. Вирує дитяча фантазія, дивуєшся поєднанню фарб. А над усією цією гармонією світла соціально-технократична ідея: «майбутнє в наших руках». Дивишся і з’являється впевненість — недалеко той час, коли все це втілиться в металі. Отож цю виставку варто відвідати — і дітям, і дорослим.
