Ера Мечіара скінчилася
Виявилося, що Словаччина все ж не Білорусь
Прем’єр-міністр Словаччини 56-річний Владімір Мечіар, який з березня цього року виконував також обов’язки президента країни, заявив на словацькому телебаченні, що піде у відставку 26 жовтня — в день, коли збереться новий парламент, котрий було обрано минулої неділі. Таким чином, беззмінний лідер країни з часів здобуття нею незалежності іде від влади.
У будь-якій іншій європейській державі це не було б жодною сенсацією — адже тиждень тому мечіарів Рух за демократичну Словаччину здобув симпатії лише 27 відсотків виборців і дістав 43 зі 150 депутатських мандатів. Щоправда, жодна інша окрема партія не завоювала більше місць у парламенті, але п’ятипартійна коаліція «Словацька демократична опозиція» здобула відносну, а разом із іншими опозиційними партіями, які заявили про абсолютне неприйняття фігури Мечіара, — і абсолютну більшість.
Проте Мечіар у Європі саме й вирізняється своїми авторитарними тенденціями. Аналітики дуже часто згадують його в одному ряді з такими одіозними іменами, як Слободан Мілошевич чи Олександр Лукашенко. Словацькому прем’єрові робили закид щодо небажання проводити демократичні реформи в країні, незаконного придушення політичної опозиції, порушення прав національних меншин, штучного гальмування ринкових перетворень.
Отож і тепер багато хто із спостерігачів прогнозував, що Мечіар не згодиться віддати владу, оголосивши результати виборів недійсними або розпустивши новий парламент. Але виявилося, що Словаччина — це все ж не Білорусь і, на відміну від Лукашенка, розігнати законно обраний парламент Мечіар не зважився. У своєму останньому дуже емоційному зверненні до нації Мечіар сказав, що на країну чекають важкі часи, але «словаки самі зробили такий вибір». І, врешті, прем’єр-президент зі слізьми на очах проспівав невдячному народові прощальну пісню: «Бог із вами, я не заподію зла нікому з вас».
№188 02.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»