«Это ж-ж-ж неспроста»...

Вінні-Пух, герой безсмертного мультфільму, дав нам цікавий натяк...

У місті Ровеньки в Луганській області збираються встановити пам’ятник російському імператорові Олександру II. Чому б це? Подейкують, це дарунок від його побратима смт Ровеньки в Бєлгородській області Російської Федерації. Пам’ятник цареві тут уже був. Де встановлять точну копію встановленого на честь 50-річної річниці скасування кріпацтва на Русі, а пізніше знесеного пам’ятника, ще не відомо. Це питання вирішується депутатами Ровеньок. Але чи потрібен місту цей пам’ятник?

Як повідомляють «Ровеньки-медіа», жителі міста відреагували на це рішення місцевих депутатів по-різному. Хтось дотримується думки, що пам’ятник має бути, бо історія міста пов’язана з російськими Ровеньками. Історик, вчитель Ясенківської гімназії №2 Ілона ПЕДАН не відчуває ентузіазму від того, що в місті з’явиться пам’ятник Олександру II. «Жодного значення для міста цей пам’ятник і особа Олександра II не мають. Ні для Ровеньок, ні для України. Так, у нас колись стояв пам’ятник царю, але це було дуже давно. Краєзнавчий музей і міська влада дотримуються іншої думки. Вони вважають, що ця особа зіграла значну роль в історії міста».

Існує кілька версій того, як утворилися Ровеньки. Відомо, що перша згадка про Ровеньки з’явилася 14 травня 1705 року, тоді містечко Осиновий Ровеньок серед інших з’являється як незаконно засноване в Дикому полі. Цар Петро I наказав знести містечка. Козаки не підкорилися цьому. Так 1707 року спалахнуло Булавинське повстання, але незабаром воно було придушене. І цар запропонував спалити всі поселення по Дінцю, зокрема й Ровеньок біля річки Айдар. Пізніше козаки облаштувалися на місці сучасних Ровеньок уже Луганської області й назвали поселення на честь свого спаленого містечка. Це перша історія. Друга пов’язана з відомим українським філософом Григорієм Сковородою, який був на цих землях. Щоправда, цьому немає ні документальних підтверджень, ні документальних спростувань. «Ровеньки є те саме, що й ровенники, тобто злодії, що живуть у ровах. «Та не зведе в мені ровенник вуст своїх» (Псалом)», — вважав він. Ще один варіант назви міста — від річки Ровенька. Були й варіації на тему «рівний», «рівна».

«Я не знала, що в місті збираються встановити пам’ятник. І якщо чесно, мені байдуже», — говорить лаборант Таїсія. Такої ж думки дотримується чимало ровеньчан. Причина — вони рідко цікавляться історією свого міста.

Головна причина, чому в Ровеньках варто встановити пам’ятник царю, на думку міської влади, звучить так: це наша пам’ять, це наша історія. Але чия «наша» пам’ять? Чия «наша» історія? Звідки йде ініціатива? Чи запитували самих жителів міста, що вони хочуть бачити? Може, для них важливішими були б красиві залізні лавки в парку, в якому вони грають з дітьми, або ж пам’ятник Сковороді біля однієї з міських шкіл...

Ми завжди згадуємо історію тоді, коли треба виправдати чиїсь вчинки. Але чомусь ніхто не замислюється над тим, де ця історія була весь цей час. Чому зносили пам’ятники, чому встановлювали нові й на чиї гроші? Невже доля луганських ровеньчан так непокоїть жителів селища Ровеньки в Бєлгородській області? Кому вигідна саме така культивація історичного минулого? І яке минуле обирають для сходу країни? Є деякі питання, які лише вибудовують ланцюжок з нових питань й уже потім дають відповідь. Щодо того, що не варто забувати історію, міська влада обох Ровеньок однозначно має рацію. Але історію не можна обирати, так само, як не можна ставитися до неї вибірково. Вона суперечлива, але цілісна. І її створює не міська влада й не царі, а народ. Влада часто історією маніпулює.