Фальстарт

Учора НАК «Нафтогаз України» оприлюднила заяву, в якій називає «необґрунтованим» втручання окремих політиків у діяльність підприємств газової галузі. На думку компанії, це може привести до зневаження існуючих домовленостей про поставки в Україну природного газу та зриву транзиту російського газу до країн Європейського Союзу.

Втручання господарюючого суб'єкта в сферу діяльності політиків (тим більше, що з міркувань політкоректності НАК за цим евфемізмом явно приховує намір вступити в полеміку з Президентом країни, який минулого тижня заявив, що на черговій зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним підніме питання про перегляд існуючих домовленостей між двома країнами в газовій сфері) також можна було б назвати неприпустимим. От тільки суть справи вимагає, мабуть, не так політичного підходу, орієнтованого на електорат певних політичних сил, і потреби його та їх (цих сил) згуртування шляхом пошуку образу ворога, як урахування національних інтересів країни. На жаль, з останнім у нашого керівництва якісь труднощі. Більш того, після 2005 року минуло вже досить багато часу, щоб урахувати і не повторювати власні газові помилки. Але сьогодні керівництво країни робить новий фальш-старт у газових перемовинах. І неважко передбачити, що підсумок може бути таким самими, як і минулого разу. У «Нафтогазі України» це добре розуміють.

«Відмова України від нинішньої схеми поставки середньоазіатського природного газу за умови відсутності альтернативних комерційно вигідних пропозицій з поставок палива українським споживачам може призвести до виникнення дефіциту природного газу на внутрішньому ринку», — зазначається в заяві «Нафтогазу України». За таких умов споживачі будуть несанкціоновано відбирати з газотранспортної системи російський газ, який транспортується в європейські країни, що призведе до невиконання міждержавних домовленостей про об'єми транзиту російського газу територією України, вважають у «Нафтогазі України». «У разі розірвання існуючих домовленостей щодо поставок природного газу в Україну, ціна палива на кордоні може зрости для вітчизняних споживачів майже вдвічі», — наголошується в документі. Компанія нагадує, що в минулому необґрунтовані заяви і вчинки українських політиків призвели до газової кризи 2005 року і роз'яснюють: тоді Україна втратила економічно вигідні домовленості з Російською Федерацією, які мали діяти до 2011 року, а ціна природного газу зросла спочатку з $50 до $95 за тисячу кубометрів, а потім до $130.

У інтерв'ю російській газеті «Ведомости» наш Президент минулого четверга запропонував змінити схему поставок газу в Україну, внаслідок чого з неї може бути виключений посередник — швейцарський трейдер RosUkrEnergo. «Якщо будуть встановлені (між Україною і Росією) зрозумілі прозорі принципи, на базі яких формується цінова політика, хто буде виконувати цю функцію (поставок газу) — питання настільки другорядне, що воно зовсім не буде обговорюватись у серйозних кабінетах», — цитує видання Віктора Ющенка. За його словами, ціна імпортного газу для України 2008 року може збільшитися, однак для української промисловості з погляду підвищення конкурентоспроможності «корисно і вигідно» купувати газ за ринковими цінами. При цьому Ющенко вагався спрогнозувати, якою буде ціна на газ для України наступного року, проте висловив упевненість, що запропонована Росією ціна $235 за тисячу кубометрів «має значну політичну складову».

Хто б у цьому мав сумнів? Але задача державного діяча саме в тому і полягає, щоб не нагнітати політичне протистояння і не вимагати від візаві «поступок», які можуть ускладнити ситуацію. «Політику лібералізації треба провести продумано, з урахуванням середньострокової перспективи: не можна в грудні міняти ціну на газ, якщо країна у вересні затвердила бюджет», — говорить Президент України, забуваючи при цьому, що у Путіна зовсім інша країна, і він думає аж ніяк не про інтереси України. Наш Президент мав би розуміти, що в тому випадку, коли він буде вимагати від Росії зміни схеми поставок газу в Україну, здійснюваних сьогодні через «Росукренерго», то йому можуть легко піти назустріч і запропонувати прямі поставки від «Газпрому». Тоді Україна отримає не середньоазіатський (туркменський і узбецький) газ, а російський. І від ціни в $235 нам після цього просто не відкрутитися. Чи буде це «корисно» для української промисловості — питання вельми спірне. Можливо, окремі підприємства і зуміють оволодіти енергозберігаючими технологіями. Але більшості, швидше за все, вирішити цю проблему буде дуже не просто. Наприклад, корпорація ІСД цю проблему сьогодні успішно вирішує. У розмові з кореспондентом «Дня» Сергій Тарута, спираючись на плани компанії, зазначив, що вона витримає нову ціну на газ, але при цьому однозначно заперечував, що таке навантаження буде під силу усій нашій промисловості та економіці в цілому.