Французька партія

1 липня Франція перебрала в словенців головування в Європейському Союзі. Під час наступних шести місяців вона розігруватиме свої карти в дипломатії ЄС. Вона запропонувала дуже амбіційну програму роботи, яку можна звести до чотирьох основних пріоритетів: імміграції, спільної безпеки, енергетики та захисту навколишнього середовища і перегляду спільної сільськогосподарської політики.

Однак від самого початку здається нереалістичним те, що нинішнє головування Франції допоможе втілити в життя ці плани. Ірландське «ні» Лісабонському договору зіпсувало французьку партію. Тепер значну частину енергії та зусиль буде спрямовано на те, щоб повернути договір знов у колію. Про результати нинішнього президентства судитимуть за ефективністю вирішення кризи, що виникла внаслідок ірландського референдуму.

Позитивним моментом є те, що саме Франція повинна вивести Євросоюз із неспокійних вод. Перш за все, вона має власний досвід не робити трагедії із проваленого референдуму. Ось чому Франція має поводитися розумно. У відносинах з Ірландією їй не слід надто тиснути, оскільки подібна тактика може викликати зворотній ефект. З другого боку, Франція як одна із засновниць Євросоюзу і як держава з величезним соціальним потенціалом (вже не згадуючи про її дипломатію) дуже добре підготовлена для того, щоб успішно знайти вихід із кризи, що склалася. Завдяки всім характеристикам, які я вже назвав, будь-яка пропозиція Франції буде сприйнята з належною увагою та серйозністю іншими країнами членами ЄС, таким чином даючи можливість позитивно вирішити складну ситуацію, в якій опинився Євросоюз внаслідок ірландського референдуму.

Звичайно, незважаючи на зміну пріоритетів, Франція намагатиметься реалізувати власний план дій. Однак, на думку експертів, позитивне вирішення можуть знайти лише ті питання, які не засмутять ірландців перед можливим повторенням референдуму. З них найбільші шанси на успіх мають зміна клімату та енергетика. Барометр ЄС показує, що ця проблема дуже популярна по всьому континенту. Євросоюз має значні досягнення у цій сфері і, нарешті, Європейська комісія вже запропонувала ряд пропозицій на початку року. Французький президент ЄС повинен зіграти на цьому.

Питання імміграції, хоча і в дуже обмеженому вигляді, можуть бути вирішені нинішнім головою ЄС. Але я б не очікував позитивного підходу до цієї проблеми. У відповідь на заяви популістів та загальне побоювання іммігрантів, особливо поширене в Західній Європі, можна очікувати пропозицій, спрямованих на обмеження та «запечатування» кордонів ЄС з метою запобігти новій імміграції на територію Євросоюзу.

У сфері політики спільної безпеки та оборони, так само як і в перегляді спільної сільськогосподарської політики, я б не очікував великого прогресу. Обидва питання не дуже популярні в Ірландії і використовувалися під час кампаній проти Лісабонського договору, які передували референдуму. Ось чому не слід очікувати будь-яких радикальних пропозицій у цих сферах. Ставки надто високі, і Франція не ризикуватиме, щоб не втратити весь виграш.

Якщо французи зможуть проводити успішну політику протягом наступних шести місяців, тоді все залежатиме від усього Євросоюзу, від усіх країн-членів. Слід пам’ятати, що ЄС — це, передусім, гра команди. Поки що складається враження, що не всі гравці однаково віддані справі. Найбільшим викликом для Франції буде переконати їх працювати разом. Якщо вони зможуть зробити це, успіх нинішнього президентства буде гарантовано.