Газ та бавовна дорожчі за права людини?

Минулого тижня узбекський суд виніс вирок чотирьом громадянам, що були звинувачені у скоєнні замаху на президента республіки Іслама Карімова у лютому цього року. Звинувачені були визнані узбецьким судом винними та засуджені до різних строків (від п'яти до восьми років) ув'язнення. Четвірка — Мухамеджан Бегжанов, Юсуф Разимурадов, Кобул Діяров та Німат Шаріпов були екстрадовані з України у квітні цього року на вимогу узбецької Генпрокуратури.

Здавалося б, усе справедливо, відбувся суд і винні притягнуті до відповідальності. Однак ще на час їх затримання в Україні Міжнародна Амністія звернулася до громадськості з заявою про те, що ці громадяни більш причетні до політичної опозиції, ніж до терористичних актів, метою яких було повалення державного устрою в Узбекистані. На думку Міжнародної Амністії, а також у результаті незалежного розслідування, що провели журналісти «Дня», було з'ясовано, що затриманим узбецьким громадянам не були надані адвокати, вони не мали можливості оскаржити рішення прокуратури у суді, як це дозволяє українське законодавство. Більше того, про їх затримання, місце та умови утримання їх родичі, що оббивали на той час пороги органів внутрішніх справ, міністерств та відомств, дізналися з преси, уже після екстрадиції цих людей з України.

Наполегливий інтерес, який проявляли органи внутрішніх справ Узбекистану саме до цих чотирьох громадян скоро знайшов своє пояснення. Адже головний звинувачений — рідний брат політичного опонента Іслама Карімова — Мухаммада Саліха, відомого ще за СРСР письменника та громадського діяча, лідера демократичної партії «Ерк» (прообраза українського Руху), що знаходиться зараз у вимушеній еміграції.

Міжнародна Амністія та правозахисна організація Human Rights Watch, що спостерігали за судовим процесом, неодноразово заявляли про недемократичність та упередженість узбекського правосуддя та відповідальності країн СНД, у тому числі й України, що всупереч зобов'язанням перед Радою Європи позбавили екстрадованих громадян права на захист та видали їх до держави, у якій до них могли бути застосовані тортури. До речі, за словами Ігора Дрижчаного, керівника міжнародно-правового управління Генпрокуратури України, у прокуратури не було жодних підстав підозрювати, що до затриманих в Узбекистані будуть застосовані непроцесуальні методи слідства та дізнання.

За заявою ж їх захисника, повідомляє Human Rights Watch, визнання своєї вини у цих чотирьох громадян було вибито: електрошоком, побиттям пластиковими пляшками, наповненими водою, — для отримання потрібних свідчень органи використовували й так звану «сумку смерті».

За словами Ігора Дрижчаного, наша держава діяла згідно з Мінською конвенцією, що чинна на теренах СНД, і на відміну від Європейської конвенції про захист прав та свобод людини, містить норми прямої дії.

За кулуарною інформацією, екстрадиція затриманих громадян у три дні була зроблена в Україні за особистим розпорядженням глави держави на знак «дружби та взаєморозуміння» між двома країнами. Через деякий час після цього на зустрічі двох прем'єрів було досягнуто домовленостей про поставки газу, співробітництво у багатьох галузях промисловості.

Коментуючи судовий процес над депортованими з України узбеками, координатор групи Міжнародної Амністії «Україна-5» Дмитро Гройсман заявив, що українська влада, яка прийняла поспішне і незаконне рішення про екстрадицію людей в країну, де вони стали жертвами тортур і несправедливого судового процесу, має відповідати нарівні з узбецькою стороною за порушення прав людини в цьому випадку.

На думку Дмитра Гройсмана, було б логічним і порядним, якщо б в ситуації, що склалася, Президент України, який фактично дав санкцію на депортацію узбеків, і Верховна Рада України, яка ратифікувала численні міжнародні угоди в галузі прав людини, які було брутально порушено під час видачі узбеків, звернулися б тепер до президента Республіки Узбекістан з вимогою негайно провести розслідування фактів тортур, жертвами яких стали депортовані з України, а також провести нове справедливе судове розслідування звинувачень в адресу політв'язнів з урахуванням вимог міжнародних стандартів в галузі прав людини і судочинства.

Дмитро Гройсман також закликав українську владу перестати чинити тиск на родичів депортованих, зокрема їхніх дружин, які тепер перебувають в Україні. До речі, посольство США в Україні, яке зараз вивчає справу дружин екстрадованих громадян, зауважило попередньо, що вони мають достатньо підстав аби попросити політичного притулку у Сполучених Штатах Америки.