Газова арифметика

Утім, після недавньої зустрічі президентів двох країн у Москві проекти угод, що готуються, отримали більш широке тлумачення. «Обидва проекти називаються «Про стратегічну співпрацю у газовій галузі» і спрямовані на всебічне поглиблення відносин у цій сфері, вони передбачають будівництво як нових об’єктів, так і спільну розробку родовищ», — повідомив напередодні зустрічі прем’єрів заступник керівника торгпредства при Посольстві України у РФ Валерій Кириняченко. Проте й стрижнем, і каменем спотикання цієї угоди, очевидно, як і раніше, залишається створення газового консорціуму. В. Кириняченко розповів, що Україна зараз розглядає російський проект угоди щодо створення міжнародного консорціуму для безперебійних поставок газу в Європу і в той же час готує свій варіант документа. За словами В. Кириняченка, в обох проектах передбачено створення двостороннього консорціуму з участю Росії та України. Чи увійде до консорціуму відразу німецька сторона, а також яке місце у ньому займатиме «Газ де Франс», — це поки одне з питань, які обговорюються при підготовці проектів угод, відзначив він. «Угода матиме рамковий характер, про це вже можна точно говорити, вона передбачатиме створення консорціуму в принципі», — заявив В. Кириняченко. За його словами, після підписання угоди за розробку деталей візьмуться конкретні відомства і компанії з обох сторін. Український дипломат нагадав, що за підсумками російсько-української зустрічі на вищому рівні, яка відбулася минулого тижня у Москві, остаточний проект угоди вирішено підготувати до 7 жовтня.

Разом з тим, як вважає В. Кириняченко, одне з основних питань зараз — це як поєднати створення консорціуму із забороною на приватизацію газотранспортних об’єктів в Україні, яку закріплено у законах цієї країни, повідомляє московський Інтерфакс. Росія наполягає на рівній участі обох сторін у консорціумі, тоді як, на думку української сторони, контрольний пакет (50% плюс одна акція) повинен належати українській стороні.

Нагадаємо, що 9 червня сторони підписали у Санкт-Петербурзі спільну заяву про співпрацю з використання магістральних газопроводів, що проходять територією України, для забезпечення безперебійного транзиту в європейські країни. Як зазначив тоді Касьянов, одним із завдань є «плавний перехід до спільного управління на паритетних началах газотранспортної системи України із запрошенням інших учасників, одного з яких уже визначили, — Німеччина».

Домовленість Леоніда Кучми, Володимира Путіна і Герхарда Шредера, який приєднався до них, передбачає створення спеціального тристороннього консорціуму, причому участь Німеччини, як було обіцяно у Пітері, дозволить залучити $2,5 млрд. на реконструкцію газотранспортних мереж України, а також близько $15 млрд. для розвитку їх протягом десяти наступних років.

До речі, ідею створення консорціуму у поєднанні з приватизацією українських газопроводів намагався здійснити й уряд Ющенка — Тимошенко (яка тепер категорично проти). У березні 2000 року на бурхливому засіданні він ухвалив рішення надати строком на 40 років фактично концесійні операторські права на національну газотранспортну систему якомусь спільному підприємству. При цьому тандем розраховував залишити за собою 50 відсотків плюс одну акцію у майбутньому СП (або консорціумі), а решту продати на тендері зацікавленим компаніям, серед яких називалися «Газпром», Gaz de France, Ruhrgas і група Royal Dutch/Shell.

Сьогоднішня ситуація стосовно деталей міжнародного консорціуму залишається неоднозначною. Голова підкомітету з питань газової промисловості парламентського комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Олександр Гудима («Наша Україна») пропонував «відмовитися від ідеї» створення міжнародного консорціуму з управління і розвитку української магістральної газотранспортної системи і використати досвід Чехії і Словаччини, які «продали свої газотранспортні системи».

Голова названого парламентського комітету Андрій Клюєв, відповідаючи на запитання «Дня», не став відразу відкидати ідею консорціуму. За його словами, це питання потребує детального опрацювання. «Необхідно зважити всі «за» і «проти» і визначити економічну доцільність проекту», — сказав народний депутат. При цьому головне, на його думку, враховувати національні інтереси, а також виключити втрати бюджету і зробити так, щоб з’явилися реальні умови для інвестування у газотранспортну систему. У той же час голова профільного комітету парламенту вважає, що одна Україна газову трубу не обслужить — необхідні інвестиції, і «вельми пристойні», оскільки, на його думку, технічний стан української ГТС, «м’яко кажучи, не блискучий».

Однак в українському парламенті така думка, очевидно, вельми близька до урядової, може мати опонентів. Причому не тільки у рядах опозиції. Так, один із лідерів депутатської групи «Народовладдя» Олег Безпалов сказав «Дню», що консорціум потрібен Росії більше, ніж будь-кому, тоді як Україні потрібні лише гроші, щоб «підремонтувати-підлатати» трубу. На його думку, все залежатиме від того, чи піде Росія на те, щоб дати більше грошей і отримати менше (не всі) права на управління. Поки ж, як вважає народний депутат, Росія хоче таких прав, які рівнозначні приватизації нею української ГТС. (Недаремно прем’єр-міністр А. Кінах ще у липні висловлював вимогу «жорстко захищати інтереси України» під час підготовки проектів концепції та угоди про створення міжнародного консорціуму. — Авт. ). На думку О. Безпалова, якщо до консорціуму не підключиться Німеччина (німці, упевнений він, боротимуться і за свої 5%), то Росія зможе господарювати у ньому майже повністю. Як сказав О. Беспалов, поки що в українському парламенті «негативне ставлення до всього цього, хоч у принципі консорціум — це непогано». У той же час він вважає, що $15 мільярдів, які іноземні учасники консорціуму збираються вкласти у реконструкцію ГТС, за прибутковості системи $2,5 млрд., дорівнюють по суті платі за її оренду протягом семи років. Під заставу цього газопроводу будь-яка фінансова організація, на думку О. Безпалова, дасть на його ремонт «найдешевші гроші». І це викликає у нього сильний сумнів у тому, чи потрібно віддавати ГТС в управління, тим більше, що «мимохідь наші чиновники можуть половину з названої суми просто вкрасти». Боротьба, яка розгортається нині цього питання, вважає О. Безпалов, йде головним чином відносно того, хто ж конкретно займеться реконструкцією, тому що при цьому можна буде закопувати в землю гроші.

Тим часом джерело, близьке до Кабміну, підтвердило «Дню», що на майбутніх московських переговорах головна суперечка йтиме навколо розподілу часток у консорціумі, оскільки Україна наполягає на 50% плюс одна акція (незалежно від участі третіх країн) і з цієї позиції не збирається відступати. Тоді як російські контрагенти вимагають собі рівно половину, а з іншими учасниками пропонують ділитися з обох часток. Джерело припускає, що на українську сторону в цьому питанні буде вчинено з багатьох сторін одночасно великий тиск (можливо, Україні нагадають також про ще остаточно неврегульований за допомогою облігацій НАК «Нафтогаз України» газовий борг), і прогнозує, що переговори прем’єрів будуть нелегкими.