«Газова атака»

Учора російський «Газпром» ухвалив рішення ще раз скоротити поставки газу в Україну. З 20-ї години за московським часом подача палива буде наполовину меншою, ніж передбачалося енергетичним балансом нашої країни. Це вже другий удар у газовій «війні». Аргумент для такого кроку — відсутність прогресу на переговорах і контрактів на закупівлю газу, підписаних «Нафтогазом України». Сприймати це інакше як тиск на Україну, навіть за бажання, не виходить. Хоча б тому, що російська сторона відразу ж заявляє про свою готовність до продовження переговорів.

Про складнощі ситуації свідчить також і те, що напередодні, в понеділок, відбулася телефонна розмова президентів Росії й України Володимира Путіна та Віктора Ющенка, які, за повідомленням російської сторони, «обговорили проблематику виконання українською стороною домовленостей у газово-енергетичній галузі, досягнутих на вищому рівні в Москві 12 лютого цього року». Та яким був підсумок? Черговий поворот засуву?

У відповідь «Нафтогаз України» заявив, що може знизити об’єми транзиту російського газу, що перекачується до Європи територією країни, якщо «Газпром» продовжить скорочувати поставки газу для українських споживачів. Як підкреслюється у прес-релізі НАК, він «може гарантувати безперебійний транзит газу європейським споживачам доти, доки це не загрожуватиме енергетичній безпеці України». Інакше він «залишає за собою право вдатися до адекватних і асиметричних дій для захисту інтересів власних споживачів». У «Нафтогазі» зазначають, що, «обмежуючи поставки газу для українських споживачів, «Газпром» намагається змусити Україну вдатися до дій, які суперечать положенням Європейської енергетичної хартії».

Ця думка знайшла відображення й у висловлюваннях народних депутатів. Так, Тарас Чорновіл (Партія регіонів) вважає, що «російський «Газпром» хоче поборотися трохи з Україною руками вже не своїми, а руками Євросоюзу». Олесь Доній (НУ-НС) підкреслює: «Ми маємо виходити на переговори з єдиною, узгодженою позицією, не дозволяти собі різночитань, які ми, на жаль, зараз маємо, коли президент і прем’єр демонструють різне бачення і намагаються вести альтернативні переговори». Володимир Литвин закликає: «Треба припинити використовувати ускладнення в газових відносинах із Росією як привід для зведення політичних рахунків усередині країни», — і зазначає, що дії «Газпрому» з припинення або зменшення поставок газу для України призведуть до того, що від цього постраждають передусім люди і постраждає ставлення українців до самої Росії.

Голова парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Микола Мартиненко (фракція НУ-НС) не виключає, що у разі, якщо Росія й Україна не домовляться щодо поставок газу в Україну, ціна на газ для українських споживачів може перевищити $300. На його думку, політика має робитися «на домовленостях, а не на ультиматумах одне одному». Мартиненко вважає, що перед тим як виходити на нову формулу взаємовідносин у газових питаннях, не можна скасовувати стару формулу. «Це не компліменти старій системі, нікому не подобаються посередники, але їх треба терпіти, доки ми не зробимо щось нове», — сказав голова комітету з ПЕК.

Директор Інституту проблем національної безпеки Володимир Горбулін вважає, що Україна і Росія повинні проінформувати своїх громадян про суть «газової суперечки». «Я не маю матеріалів, які б дозволили мені сказати, що не підписали зараз, які дійсно були борги. Але чомусь постає запитання: щойно на посаду приходить прем’єр-міністр Юлія Володимирівна Тимошенко, як у нас із Росією відразу виникають труднощі». При цьому Горбулін назвав неприйнятними методи, до яких вдається Росія, і зазначив: «Було б дійсно цікаво, щоб українська і російська сторони повідомили своїх громадян, у чому насправді полягає суперечка?».

Експерт із нафтогазових питань Михайло Гончар вважає, що в цій ситуації Україні необхідно «тримати удар». Він сказав «Дню», що російські пропозиції полягають переважно в тому, аби повністю усунути «Нафтогаз України» з газового ринку країни. На його думку, це «дуже сумнівні речі». «Хотів би я подивитися, — каже Гончар, — як Президент на це піде». «Це глухий кут, — вважає експерт, — вихід з якого — повертатися за стіл переговорів і вести їх не з позиції диктату, а з позиції партнерства». Що стосується вчорашніх заяв про додаткове скорочення подачі газу, то Гончар вважає, що вони розраховані «на короткочасний психологічний ефект», адже «Газпром» пообіцяв Європі, що її інтересів не буде порушено, і він постарається стримати слово — не скорочуватиме подачу газу в Україну настільки, щоб міг постраждати експорт у Європу. Тим більше, що, на думку Гончара, це може статися не через відбір газу з труби Україною, а просто за законами фізики.

Чим усе це чревате для внутрішньополітичної ситуації в Україні? У короткостроковому періоді це може закінчитися неприємностями для прем’єр-міністра, аж до відставки. Але потім її (відставку) можна буде використати як трамплін для стрибка у президентське крісло. На кого в цьому випадку грає «Газпром»?