«Глобальному селу» потрібен мир
Хоча б під час Олімпіади
Роман ВІРАСТЮК, капітан української олімпійської збірної з легкої атлетики:
— Вирушаю до Сіднея з настроєм боротися. Боротися до останньої спроби. Намагатимусь показати якомога найкращий результат. Побачимо, як на нас усіх вплине акліматизація. Досі на різних змаганнях в мене була акліматизація, так би мовити, в західному напрямку. Але вчені, лікарі стверджують, що акліматизація в східному напрямку — набагато важче. Я можу про це судити по олімпіаді в Атланті. Після прильоту туди, за 2—3 дні кожен з нас прийшов до своєї фізичної кондиції. А коли повернулися додому, тобто на схід — акліматизація зайняла близько двох тижнів. Але ж всі будуть в рівних умовах. Адже вся Європа летить у східному напрямку. Особисто в мене, з моменту прильоту до початку змагань для акліматизації буде 9—10 днів. У нас в секторі буде 6— 8 чоловік, які реально претендуватимуть на медалі. І я вважаю, що в першу чергу саме психологічна, а не фізична боротьба вирішить, хто з нас підійметься на сходинки п’єдесталу. Основними конкурентами вважаю наших хлопців — Багача та Білонога. Багач буде з нами в Сіднеї. Але чи виступить він там — вирішиться 19 вересня, на засіданні міжнародної федерації легкої атлетики. Саме там буде прийнято рішення щодо Багача. Хоча з міжнародного допінгового контролю вже прийшли папери, які реабілітовують його. Вони частково вже визнали свої помилки. Я цього паперу в руках не тримав, але знаю, що у секторі ми будемо боротися всі втрьох. Звичайно, наші основні конкуренти — американці. Ще один сильний конкурент — фінський штовхальник — нещодавно порвав ахіл. Звичайно, чужому горю не можна тішитись, але для нас це полегшує справу. Американців же я нещодавно перемагав на змаганнях в Італії. Зокрема — Енді Блюма. Проте в Італії ми «розібралися» зовсім на інших метрах. І знаєте чому? Тому, що ми боремось до останньої спроби і в них спрацьовує мандраж.
— Романе, може в них мандраж спрацьовує ще від того, що ви особисто в момент поштовху виконуєте монолог, який за своєю емоційністю може знітити кого завгодно? Що цього разу ви будете кричати?
— Все залежить від того, як підуть справи з першої спроби. Цей монолог стосується не тільки мене і ядра. В ньому я звертаюсь до своїх рідних, до самого себе. Кричу: Ромчику, давай, за тебе всі переживають, на тебе дивиться вся Україна, додай, додай!
Собі особисто я побажав би трішечки фарту. Адже протягом останніх 4 років лічені сантиметри відділяли мене від успіху. А щодо всієї команди... Хотів би побажати, щоб кожний наш спортсмен виступав, як останній раз. Кожному бажаю повної мобілізації. Адже щохвилини треба пам’ятати, що за нас вболіває 50 млн. чоловік.
Анжела БАЛАХОНОВА, чемпіонка Європи зі стрибків із жердиною:
— Лечу в Сідней із надією реалізувати всі свої можливості. Якщо реалізую, то 4.70 зможу стрибнути. Нові жердини дозволяють узяти цю висоту. 23 вересня в мене кваліфікація. 25-го — основні змагання. Основна суперниця — звичайно ж, американка Драгіла. Однак думаю, що мої шанси дуже великі.
— На медаль чи на золото?
— На золото. Я не ставлю перед собою мету —світовий рекорд. Я ставлю мету — виключно золото. Але мені здається, що цього разу золота медаль не обійдеться без світового рекорду.
Бажаю собі і всій команді витримки і прагнення до перемоги.
Заза ЗОЗІРОВ, боротьба, до 69 кг:
— Відправляюся в Сідней із настроєм на золото. Основними суперниками вважаю всіх. Усіх 20 найкращих борців, які виступають у моїй категорії. Кожен із нас здатний узяти золото, але багато що іще залежить від суддівства і долі. Виступи в нас починаються 28 вересня. Усім бажаю успіху, гарного виступу і якомога більше золота.