Головна теза Марчука: Диктатура закону за підтримки народу. Плюс опора на молодь

Перша прес-конференція Євгена Марчука, присвячена офіційному початку його виборчої кампанії, привернула велику увагу, зокрема журналістів із регіонів. Розмову, що відбулася, можна було б назвати «програмою Марчука в запитаннях і відповідях», тому нам здається доцільним подати її саме в такій формі.

— Чому ви хочете стати президентом? У разі вашої перемоги вам дістанеться зруйнована держава.

— Для багатьох політиків сьогодні президентство має певний солодкий присмак, вони думають, що зможуть повною мірою розкрити свої можливості. Я відрізняюся від них тим, що знаю, що це не так. У мене є достатній досвід роботи і у виконавчій, і в законодавчій владі, і я думаю, що не буду дуже радіти навіть на інавгурації. Однак саме тому, що я тверезо дивлюся на речі, я і хочу стати президентом: я знаю, що треба робити. I знаю як.

— Тепер парламент намагається змінити Конституцію для того, щоб обмежити повноваження президента. Якщо це станеться, то у вас зникнуть можливості для проведення необхідної політики.

— Я думаю, що цього не станеться. Якщо поправки і будуть прийняті, то вони не встигнуть набути чинності до виборів. Я розумію настрої депутатів, які ініціюють ці зміни, думаю, що після виборів, коли вони побачать нового дієздатного президента, ці настрої зникнуть.

— Як суто людськими категоріями можна оцінити президентство Кучми? — Я не даватиму такої оцінки, думаю, що це зробить на виборах народ. Нагадаю тільки, що всі основні показники країни за цей час погіршилися.

— Чого від вас чекати? Що ви будете робити передусім?

— Уся надія на підприємництво. Уже сьогодні 60 — 70% місцевих бюджетів формується за рахунок підприємців. Тому головне — створити необхідні умови для підприємництва, зняти податковий прес.

— Ви весь час ведете мову про те, що маєте намір об'єднати Україну. Як ви хочете це зробити?

— Молоді люди і на Донбасі, і у Львові думають однаково. Основою такого об'єднання може стати тільки диктатура закону за підтримки всього народу плюс залучення молоді, опора на молоді кваліфіковані кадри, які хочуть жити в цій країні і щось робити для неї.

— Чи є у вас якась протидія сценарію «Кучма-реформатор» проти «Симоненка — червоної загрози»?

— Справді, такий сценарій відпрацьовується і, на думку його авторів, він гарантує перемогу Кучмі. Я не бачив особливої протидії з боку місцевої влади, наприклад, зустрічам Симоненка з виборцями... Проте я думаю, що нічого із цього не вийде, хоч би тому, що Кучма — не реформатор, а Симоненко — не лідер червоної загрози. А методи протидії вже вимальовуються...

— Як ви оцінюєте перспективи фальсифікацій виборів?

— Хочу сказати, що переважно чутки про неминучі фальсифікації поширюють самі адміністрації. Я знаю такі випадки. Таким чином вони привчають народ до думки про марнiсть голосування. Я ж тільки нагадаю, що законом за фальсифікацію виборів виконавцям передбачається карна відповідальність. Це чутки чомусь замовчують. Скажу, що в нас є розробки, як нейтралізувати фальсифікації.

— Чи вважаєте ви необхідним реформування виконавчої влади?

— Так. У реформуванні є дві складові: одна — через Конституцію, друга — через зміну співвідношення адміністрації і Кабінету Міністрів. Необхідні зміни, пов'язані із призначенням силових міністрів. Скажу вам, що коли я призначався главою СБУ через парламент, я міг сказати президентові Кравчуку значно більше гіркої правди, ніж це може людина, призначена президентом.

— Що ви думаєте про події, пов'язані з МГЗ? — Усе, що відбувається навколо Миколаївського глиноземного заводу, — звичайний бандитизм, останнє коло перерозподілу власності. Ще будучи прем'єр-міністром, я намагався через силові структури, які були підпорядкованi президентові, а не прем'єру, взяти під оперативний контроль усе, що відбувалося навколо МГЗ.

— Ви ведете мову про декриміналізацію економіки. Як ви це будете робити?

— Це складна технологія, в якій є свої етапи, по-перше, це виведення економіки з тіні. По-друге, декриміналізація влади, при цьому необхідно не просто звільнити корумпованих чиновників, а ліквідувати кримінальні структури всередині влади. Без цього декриміналізувати економіку неможливо.

— Як ви бачите відносини між центральною владою і місцевим самоврядуванням? — Необхідно, щоб центральна влада поділилася з місцевою і владою, і відповідальністю. Хочу додати, що на місцях, у місцевій владі і в місцевому бізнесі вже сформувалася достатня кількість підготовлених людей. Те, що ці люди не використовуються належним чином, — одна з головних стратегічних помилок нинішнього Президента.

— Вважаєте ви можливими вибори губернаторів чи вони мають призначатися з Києва?

— На сьогоднішньому етапі я прихильник президентсько-парламентської моделі, закладеної в Конституції. Вважаю, що поки що губернатори мають призначатися. Інша рiч, що дуже необхідна бюджетна реформа, яка б дозволила створити нормальний розподіл прибутків між центром і регіонами.

— Якою буде зовнішня політика України в разі вашої перемоги?

— Зовнішньополітична стратегія — цивілізаційна орієнтація на Європу за умови збереження нормальних, ділових, а не тільки безкраваткових стосунків з Росією та Білоруссю.

— Кого ви вважаєте своїм найбільшим конкурентом?

— Найбільш конкурентоспроможний Олександр Мороз.

— Чи можливий тандем Марчук — Мороз із розподілом ролей: один — президент, другий — прем'єр.

— Пан Вінський якось казав, що якщо Марчук підтримає Мороза, ми запропонуємо йому все що завгодно. Я також можу сказати: в нас іще є досить привабливих посад. Я хочу підкреслити, що при тому, що ми — політичні опоненти, ми — не вороги.

— А як ви оцінюєте конкурентоспроможність нинішнього Президента? — Попри все, в нього є шанси, хоча вони дуже перебільшені підконтрольними засобами масової інформації.

— Як ви оцінюєте шанси Олександра Ткаченка?

— Шанси в Ткаченка невеликі: в нього будуть політичні проблеми і на заході, і на сході країни. (Зокрема, серед таких проблем кандидат назвав питання власності на землю і приватизації, а також ідею утворення союзу слов'янських держав. — Ред. )

— Як ви оцінюєте тиск на пресу?

— З війни із пресою починається диктатура. Я думаю, що наближається час, коли журналісти створять корпоративну структуру для захисту своїх інтересів.

— Як ви гадаєте, коли настане основний етап війни компроматів?

— Я вважаю, що компромат — це якісь голослівні, не підтверджені обвинувачення. Якщо ж стають набутком гласності події, що дійсно мали місце, то це не компромат. Щодо війни компроматів, то я закликаю всіх і не починати її. Тому що важко вигадати більш небезпечне для іміджу країни заняття.