Говерла — раз, Херсонес — два?
Колись любили вживати таке красиве слівце — «трюїзм». Це слово позначало судження про настільки самоочевидні речі та безсумнівні явища, ба, навіть банальні сюжети, що про них варто згадувати лише для нагадування чи в якості риторичного звороту. Так от, необхідність збереження для нащадків унікальних природних та історичних феноменів, які нерозривно пов’язані з буттям твого народу, — це трюїзм. Так само, як і твердження щодо особливої відповідальності представників політичної і духовної еліти за це збереження.
Але від того, що певні констатації фактів є трюїзмами, ті факти, про які вони нагадають і явища, від скоєння яких вони застерігають, самі собою не зникають. Ба більше: трапляється й так, що добре відомо, чого не можна робити в жодному разі — а це все одно робиться. На найвищому рівні.
Цього року екологи напередодні традиційного сходження Президента Віктора Ющенка на Говерлу вкотре вже звернулися до глави держави з проханням скасувати масове сходження своїх симпатиків на найвищу гору України, бо це — знов-таки, вкотре вже — завдасть серйозної шкоди місцевим екосистемам. Справа в тому, що маршрут, яким традиційно піднімається на Говерлу Віктор Ющенко та його прихильники, перебуває в зоні так званої регульованої рекреації Карпатського національного природного парку. Ця зона витримує навантаження до 300 осіб упродовж дня, тоді як разом із Президентом на вершину піднімається набагато більше людей — кілька тисяч. І так регулярно з 2003 року...
Заступниця директора Інституту екології Карпат Оксана Марискевич в інтерв’ю ВВС наголосила: «Ми говоримо і будемо говорити, що ті сакральні підняття пропрезидентської партії є прямим порушенням чинного законодавства України про природно-заповідний фонд, і якщо найвищі посадові особи в державі дозволяють собі порушувати природоохоронне законодавство, то що можна вимагати від інших?»
Трюїзм? Безумовно. Але хіба від того істинність сказаного знівелювалася?
Оксана Марискевич стверджує, що масові сходження завдають «страшенного удару» по екосистемі Карпатського національного парку і біосферного заповідника. Вона наголошує, що, крім усього іншого, учасники сходжень залишають за собою гори сміття, і застерігає, що на вершину піднімаються непідготовлені люди, що часом призводить до нещасних випадків.
Але немає жодних ознак, щоб Президент та його оточення брали до уваги слова експертів. Для них головне — отримати певний політичний зиск й особисто долучитися до певної сакральної сили. Дуже гарні слова говорив цього Віктор Ющенко перед тисячами своїх симпатиків у піднебессі: «Говерла — не лише найвища географічна точка України. Це вершина духу української нації — символ величі та могутності. Ми — сильна нація. Ми змогли вистояти. Ми зможемо побудувати могутню й багату Україну. Ми не раз піднімалися на нашу найвищу гору і щоразу перемагали. Так буде і зараз. Ми йдемо вперед — і ми переможемо».
Але чи не стане Говерла зі своєю неповторною екосистемою ціною такої перемоги? І що зміниться від того, що Президент промовлятиме не перед тисячами люду, а перед тими трьома сотнями, які не поруйнують природу, — і перед усім народом, який в епоху електронних медіа здатен — за свого бажання і технічної можливості, звісно, — бути причетним до будь-якої події у будь-якій точці світу?
Та політична гординя, схоже, перемагає відповідальність перед майбутніми поколіннями за збереження національних святинь...
І якби ж то подібні речі обмежувалися лише політиками. Але ні! Розпочався пастирський візит в Україну Патріарха Московського та всієї Русі Кирила. У програмі візиту, складеній заздалегідь, — приїзд до Севастополя і літургія у Свято-Володимирському соборі (Херсонес) — місці, знаменному для східнослов’янського православ’я, бо саме там, за переказами, хрестився князь Володимир Святославич — той самий, рівноапостольний, який потім хрестив усю Русь. Ясна річ, оминути це місце Патріарх Московський не може. Але...
От тут знову згадуєш про трюїзми.
Справа в тому, що відреставрований Свято-Володимирський собор стоїть на території історико-археологічного заповідника, що зберігає для нас і наших нащадків рештки давньогрецького міста-держави, потомку візантійського форпосту в Криму — Херсонесі, що є перлиною світової історико-культурної спадщини, за збереження якої Україна відповідає перед усім людством. Тим часом, готуючись до візиту, речники місцевих церковних кіл поширили інформацію, що очікується участь у патріаршій літургії 150 тисяч прочан...
Цифра, звичайно, взята зі стелі й продиктована хіба що гординею — на території навколо собору стільки людей просто не вміститься. Але головне в іншому: Херсонеський заповідник — це доволі маленький клаптик землі, що не здатен без прикрих наслідків витримати навіть присутність 10—15 тисяч люду водночас. А на додачу пропускна здатність воріт історико-археологічного заповідника — максимум 2—3 тисячі осіб за годину. Отож, навіть якщо число прочан буде істотно зменшене (зараз виринають куди більш скромні цифри, ніж раніше), вони все одно неминуче влаштують давку, тісняву, де можуть серйозно потовкти одне одного. А старожитностям, які витримали не одну тисячу років, буде просто-таки непереливки. Про це на нараді у голові Севастопольської міської державної адміністрації Сергія Куніцина з тривогою заявляв директор заповідника Леонід Марченко.
Сьогодні є сподівання, що до 2 серпня (а саме на цей день намічена літургія у Свято-Володимирському соборі) ці резони будуть узяті до уваги.
Але цікаво інше: звідкіля взялася сама ідея привести чи то 150, чи то 25 тисяч прочан на місце, для таких заходів аж ніяк не призначене? Невже без участі великого натовпу місія Патріарха Кирила стане неповноцінною? Але ж Христос говорив: «Де двоє або троє зберуться в ім’я Моє, — там і Я посеред них». І не потрібні десятки тисяч люду та марнославна пишнота — головне, аби мета була істинна...
Та надто складно, видається, багатьом з-поміж тих, хто вважає себе елітою — політичною та духовною — зважати на елементарні істини. У тому числі й на ті, що після нас зовсім не повинно бути потопу і що за плодами діянь наших пізнають нас наступні покоління. Для яких ми зобов’язані зберегти і Говерлу, і Херсонес зовсім не як безликі позначки на топографічній карті.
