Грушки-яблучка...

Спогади про колишнє життя з кілометровими чергами за дефіцитом воскресив ажіотаж, що спостерігався вчора під стінами столичного Планетарію, де відкрилася чергова виставка для садівників- городників. Відвідувачі лаялися між собою в дусі «вас тут не стояло», на знак солідарності обурювалися разом з тими, кому вже пощастило побувати всередині, з приводу цін і тисняви (?!) і… смиренно продовжували чекати своєї черги увійти.

Важко сьогодні пригадати назву хоч одного продукту, за яким довелося б «ганяти» по місту з пошуковою собакою. Вже точно, здається, не рідкість — садово-городній інвентар, посадочний матеріал, квіткова розсада, засоби захисту рослин тощо: були б гроші та бажання, а вже фірмами, готовими запропонувати все вищезазначене, можна навіть і поперебирати. Якщо пригадати ще й про те, що захід вкотре проходить на фоні урбаністичного пейзажу… Однак така ірраціональна поведінка співгромадян для одного з організаторів виставки Валерія Малиновського приводом для здивування не є.. Про філософські висновки буде сказано в кінці. Що ж до речей практичних, то висновки такі: відоме правило «ми не такі багаті, щоб купувати дешеві (читай — неякісні. — Авт. ) речі» засвоюється дедалі більшою кількістю співвітчизників. А значить — недаремно чекають агрозаходів, де свою продукцію виставлять люди перевірені, адже очевидно, що будь-який «прокол» б’є по іміджу, тобто визначає життєздатність подібних ярмарків. Тут же — можна не лише придбати, але й відразу отримати консультацію: останнім часом навіть залучають фахівців із санепід- та насіннєвої станцій. Якщо підозри покупця в тому, що придбано «неліквід», експертами підтверджуються, учасника виставки, що провинився, буде занесено до «чорного списку». Україна, звичайно, країна велика, однак підприємства, пов’язані з бізнесом «овочі— фрукти—квіти», практично всі, як «на долоні», вважає В. Малиновський.

Відвідувачі з організаторами солідарні. У минулому викладач, а сьогодні — «переконаний» садівник-городник Світлана Кищенко вже не перший рік відвідує всі виставки з цієї серії. «У принципі, на ринку можна купити дещо дешевше, — авторитетно заявляє вона, — однак і вибір не той, і придбати можна далеко не те, що написано на ціннику. Кілька разів я, купуючи саджанці, помилялася так iз сортом яблук». За її словами, не такий вибір і у спеціалізованих магазинах: коли ж виставка збирає під одним дахом кілька десятків виробників, це істотно міняє справу. Є й інший нюанс: ті, хто відчуває, як і Світлана Петрівна, «душевний свербіж» за землею, задовго до початку весняних робіт уже знають, де і що у них ростиме. Ринки «напередодні» сівби, звичайно, напружують ціни: лютневі і березневі виставки у цьому плані — вельми до речі.

Є у подібних заходах — так-так, не дивуйтеся! — щось від клубного життя: збираються тут, за словами С. Кищенко, такі ж несамовиті любителі землі, як і вона, обмінюються досвідом, координатами, щоб надалі ще раз здійснити обмін — насінням, живцями тощо. Знають в обличчя і багатьох продавців. «Якось викинула сорт однієї рослини — сім’я «забракувала» смак плодів. А потім мені розповіли, як їх правильно готувати. Вирішила знову посадити, допомогла нова знайома, з якою розговорилася під час однієї з виставок. Також колишня вчителька…» — усміхається Світлана Петрівна.

Однак про попит. Спостереження показали: не менш масовий, ніж до петрушки з помідорами та грушок-яблук, інтерес відвідувачів до стендів з декоративним «морогом», цибулин різних тюльпанів та гладіолусів. Судити про нинiшнi прiоритети спiвгромадян (краса чи користь?) організаторам подібних виставок важко: кожен захід намагаються зробити тематичним (переважання того чи іншого виду «експонатів», звичайно, залежить від сезонів висадки різного «зілля» плюс існують виставки, присвячені виключно декоративним рослинам), і кожне з них користується надзвичайним попитом. Однак, як говорить одна із співробітниць компанії-організатора, спостереження і спілкування свідчить: господарі присадибних ділянок, які прийшли по насіння якої-небудь «банальної» моркви, не забувають і про естетику — куточок для квітів залишають на своїх «сотках» обов’язково.

Втiм, повернемося до вчорашнього ажіотажу. В. Малиновського не дивує він ще й тому, що «всі ми споконвіку — аграрії». «Якщо навіть уявити, що буде на це чиясь зла воля, впевнений: відлучити українців від землі не вдасться нікому».