Iдентифікація добрих намірів
У переддень свого професійного свята — Дня податкової служби України, який відзначається сьогодні, ДПАУ приймала журналістів у новому прес- центрі й відчувала при цьому законну гордість. Просторий радіофікований зал, зручні робочі місця, обладнані мікрофонами, сучасний дизайн і незвичний для репресивного відомства домашній затишок — усе це налаштовує на довірче спілкування преси та податкової. Про таке шанобливе ставлення до себе мріють, напевно, всі українські платники податків (редакції газет і видавничі холдинги у тому числі), і не лише у свята, а й у будні.
Інша справа — недобросовісні фізичні та юридичні особи, які ухиляються від сплати податків: стосовно них жорсткість податківців виглядає виправданою. Адже приховані від казни податки негативно позначаються не лише на економіці країни, а й на добробуті всього населення. Внаслідок недоотримання бюджетом необхідних коштів затримується виплата зарплати працівникам бюджетної сфери, скорочуються асигнування на реалізацію державних програм, зменшуються соціальні виплати. Сьогодні податкова заявляє про намір вийти на європейський рівень роботи, і дуже важливо, щоб він не обмежився лише оновленням та модернізацією технічних засобів, а торкнувся всього стилю роботи.
Треба сказати, що податківці останнім часом роблять кроки назустріч цим побажанням. «Найсвіжіший» приклад: донедавна податкові органи були завалені зверненнями громадян, які за своїми релігійними переконаннями хотіли відмовитися від присвоєного їм ідентифікаційного номера. За свідченням заступника голови ДПАУ Валентини Москаленко, 90% усіх звернень минулого року стосувалися цієї проблеми. Протягом року (!) податкова билася над її вирішенням. Зрештою внаслідок тривалих консультацій з православними релігійними організаціями було знайдено компроміс: фізичним особам, які відмовляються від присвоєного їм ідентифікаційного коду, дозволено замість нього використовувати серію та номер їхнього паспорта. 19 жовтня було підписано спільний наказ ДПАУ та Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків або інших обов’язкових платежів». «Це дозволяє платнику податків, який уже має ідентифікаційний номер, звернутися з заявою до податкової служби за місцем проживання, ми перевіримо його наявність і видамо довідку, яка дійсна протягом 30 днів. Фізичній особі слід прийти до паспортного столу, де в його паспорті поставлять штамп «Відмова від ідентифікаційного номера». Якщо фізична особа є платником податків, його ідентифікаційний номер буде замінено на серію та номер паспорта», — роз’яснила це нововведення Москаленко. Новий порядок вступає в дію вже з 1 листопада.
До цього моменту доводити свою приналежність до релігійних переконань громадяни могли виключно через суд. «Сьогодні цього не треба доводити», — сказала Москаленко. Однак якщо ідентифікаційний номер присвоювався громадянинові на все життя, то паспорт внаслідок тих чи інших життєвих обставин може мінятися. Такий варіант також регламентовано: за словами Москаленко, у випадку, якщо фізична особа отримуватиме новий паспорт, відділ внутрішніх справ не проведе цю заміну без відповідної довідки податкової служби.
Скільки існують податки, стільки існує й протиріччя між небажанням одних розлучатися зі своїми грошима та прагненням інших ці гроші збирати до бюджету. Є навіть такий афоризм: історія податків у широкому розумінні — це історія революцій. До речі, перші парламенти в Європі почали виникати як засіб обмеження «податкового свавілля» королів. Соціологічні дослідження свідчать, що не більше 5% українських громадян охоче контактують з податківцями. Водночас у свідомості більшості населення укорінився негативний образ фіскального органу. Чи можна його виправити? Напевно, це завдання на довгі роки. У відеофільмі, присвяченому 8-річчю податкової служби, голова ДПАУ Федір Ярошенко висловив таке побажання на майбутній рік: хотілося б бачити податкову службу «розумнішою» — у тому розумінні, що вона повинна адекватно відгукуватися на розвиток суспільства і переходити від виключно фіскальних методів до інтелектуальної взаємодії з платниками.
