Iнтернетофобiя: хто друг, а хто ворог української Мережi
Тому 12 листопада у приміщенні РНБОУ з обопільної ініціативи сторін відбулася зустріч секретаря Ради безпеки Євгенія Марчука та представників iнтернет-ЗМІ. Як зазначили останні, це був перший діалог влади і представників віртуальних ЗМІ. До речі, визначення «віртуальний» на даний момент якнайкраще характеризує статус та суть існуючих в Україні iнтернет-газет та журналів — по- перше, тому, що ще дуже мало людей в Україні знають про існування цього виду мас-медіа. По-друге, тому, що згідно з чинним у країні законодавством, iнтернет-ЗМІ просто не існує (від чого страждають як вони самі, так і суспільство, держава). І по- третє, iнтернет-ЗМІ настільки вільні у своєму невизначеному статусі, що від них можна чекати чого завгодно.
Для того, щоб розібратися у причинах побоювань віртуальних ЗМІ, викликаних засіданням РНБОУ, Євген Марчук запропонував присутнім на зустрічі поділитися своїми думками і пропозиціями. Умовно все сказане можна поділити на дві частини — конструктивну і неконструктивну (або емоційну). До останньої можна віднести заяву Олени Притули, видавця і керівника відомого iнтернет-проекту «Українська правда» про те, що саме поєднання «Рада національної безпеки розглядає питання Інтернету» вже насторожує. Виходячи з логіки сказаного, представники Ради безпеки повинні ігнорувати існування, мабуть, найбільш значущого у сучасному світі явища, щоб не викликати нервових реакцій у його представників. До речі, потрібно пам'ятати, що глобальна комп'ютерна мережа обмежується не тільки інформаційною складовою — вона також може використовуватися як шлях доступу до секретної інформації, для «хакерських» атак на сайти та навіть для зламування електронних систем банків, управління стратегічно важливими і небезпечними об'єктами (наприклад, атомною електростанцією або NASA, як це було у США напередодні 11 вересня).
Крім цього, безперечним є і той факт, що національна складова Інтернет в силу її всесвітньої доступності формує імідж держави за кордоном. Національні бібліотеки, що розміщуються в Інтернеті, фонди художніх музеїв, державна статистика, наукові роботи і т.п. створюють один образ держави у Інтернет-світі. А вилиті у Мережу компрометуючі матеріали на провідних діячів, політиків країни, які стають мішенню внутрішньополітичної боротьби, створюють зовсім інший образ держави. Коментуючи цей момент на зустрічі, Є. Марчук сказав наступне: «Імідж країни — це реальна величина, що вираховується в економічному значенні. І якщо створювати за допомогою відпрацьованих медіа-технологій уявлення, що у державі нестабільна внутрішня ситуація і що держава знаходиться на межі громадянського конфлікту, то це означає, що у таку державу не підуть іноземні інвестиції, довгострокові контракти та проекти, почнеться відхід з країни капіталів, людей, технологій».
Секретар РНБОУ також розповів представникам Інтернет- ЗМІ про те, що днями Рада Європи прийняла першу в історії міжнародну конвенцію стосовно боротьби з комп'ютерними злочинами. З його слів, законопроект спрямований на посилення боротьби з кібер-злочинністю, враховуючи фінансові махінації в Інтернеті, хакерські атаки, порушення авторських прав, поширення у Мережі дитячої порнографії і т.д., як це було передбачено вiдповiдним указом Президента понад рiк тому. Ця конвенція передбачає тісне кооперування між правоохоронними структурами різних держав та наділяє широкими повноваженнями поліцейські органи. Марчук висловив думку, що факт прийняття Конвенції свідчить про те, що навіть така демократична структура, як Рада Європи, вже прийшла до розуміння того, що й Інтернет вимагає захисту.
Марчук підкреслив, що на засіданні РНБО розглядалося питання інформаційної політики взагалі та інформаційної безпеки зокрема. З його слів, там обговорювався комплекс питань, що стосуються створення телекомунікаційної інфраструктури, переходу з аналогових на цифрові види зв'язку, присутності іноземного капіталу в електронних ЗМІ, інформатизації центральних і місцевих органів влади, книговидавництва та багато чого іншого.
А щоб припинити подальші спекуляції стосовно прийнятого на вищезазначеному засіданні РНБОУ проекту рішення, Марчук просто зачитав представникам iнтернет-ЗМІ всі пункти цього документа, які так чи інакше стосуються функціонування в Україні глобальної Мережі. З цією ж метою «День» наводить текст вищезазначених пунктів рішення Ради безпеки:
«— Кабінету Міністрів у двомісячний термін виробити комплекс дій із безумовного виконання прийнятих рішень, спрямованих на державну підтримку, розвиток ефективного функціонування ЗМІ, указу Президента від 31.07.2001 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні»;
— Кабінету Міністрів, Службі безпеки України разом iз Державним комітетом зв'язку та інформатизації у піврічний термін підготувати і подати до Верховної Ради України проект закону «Про захист інформації в інформаційних та телекомунікаційних системах», передбачивши у ньому обов'язковий захист інформації під час надання послуг, у тому числі з використанням Інтернет, та обов'язкове збереження Інтернет-провайдерами даних про Інтернет-трафік протягом 6 місяців та надання інформації про нього за рішенням суду;
— у двомісячний термін Кабінету Міністрів разом iз Держкомзв'язку за участю ДСТСЗI СБУ надати пропозиції щодо створення Центру безпеки українського сегменту мережі Інтернет та Українського центру антивірусного захисту інформації;
— підготувати законопроект про внесення змін до чинного законодавства, передбачивши у ньому ліцензування діяльності провайдерів на території України з надання послуг доступу до мережі Інтернет. (На уточнююче запитання, чи є у цьому пункті згадка про iнтернет-ЗМІ, Марчук відповів «Нi». — Авт. )
— Кабінету Міністрів, Міністерству промислової політики, Держкомзв'язку і т.д. розробити у шестимісячний термін та подати у встановленому порядку Національну програму розвитку теле- і радіоіндустрії, з урахуванням довгострокових проблем, а також обліку національного сегменту мережі Інтернет».
За словами Є. Марчука, ці складові увійдуть до Указу Президента України, яким охоплюється набагато ширше коло питань, та який буде підписано главою держави протягом найближчого тижня. Вони навряд чи зазнають якихось змін. «Це може зробити тільки правове управління Адміністрації Президента — вони роблять правову експертизу. Але, як правило, — якщо на цьому етапі і відбуваються якісь зміни, то не у бік посилення», — відзначив Марчук.
До речі, присутній на зустрічі представник Інтернет-видання Версії.com, у яких засідання РНБОУ від 31 жовтня викликало, м'яко кажучи, найбільш емоційну реакцію, за весь час розмови не вимовив ні слова.
Конструктивним моментом зустрічі, передусім, можна назвати те, що практично всі присутні погодилися з тим, що ситуація в інформаційному просторі Інтернету далека від ідеальної. Окремі керівники Інтернет-проектів навіть заявили про своє бажання надалі зареєструвати свої сайти, якщо така процедура стане можливою. Це, на думку видавця АІН та аналітика Міжнародного інституту досліджень засобів масової комунікації Олександра Брамса, дозволить інформаційним сайтам вийти на новий рівень взаємовідносин зі своїми читачами, а також на новий рівень відповідальності за свої публікації. Однак, не всі керівники Інтернет-медіа прагнуть працювати за правилами, вважаючи, мабуть, що Інтернет повинен бути особливою вседозволеною формою існування інформації. Як приклад можна навести діалог Олени Притули та Євгена Марчука.
Є.М.: — Ви погодитеся, що редактура, якість викладу, граматика текстів у Інтернет-виданнях на порядок нижчі, ніж у друкованих ЗМІ?
О.П.: — Так, і навіть можу пояснити чому — тому що ми працюємо на порядок швидше, ніж всі інші ЗМІ.
Є.М.: — А ви самі не зацікавлені у тому, щоб Інтернет-видання були високоякісними у цьому значенні?
О.П.: — Ми над цим працюємо постійно.
Є.М.: — А якщо в Інтернет-виданні розміщується інформація, що ображає або що звинувачує людину у здійсненні злочину? Як у цьому випадку — діє загальний законодавчий режим щодо Інтернет-ЗМІ, чи вони у цьому випадку також недоторканні?
О.П.: — Поки ні. Тому що сфера не врегульована.
Є.М.: — І це нормально? З'явиться, наприклад, стаття, що Олена Притула здійснила злочин, і це, з посиланням на першоджерело або без нього, передрукують інші ЗМІ. Це норма?
О.П.: — Ні, це не норма. Але це реальність.
У цьому випадку з Оленою Притулою важко не погодитися. Так, це реальність. Але реальність, яка вимагає змін. Як бездомні на вулицях, як невиплати зарплат та багато іншого, що в нашій країні є страшною реальністю, що потребує негайних змін.
Повертаючись до конструктивних зауважень, потрібно навести думку Сергія Моругіна щодо взаємовідносин Інтернет-ЗМІ з державою. На його погляд, і це безсумнівно є правдою, «держава протягом довгого часу не звертала увагу на розвиток Інтернету, хоч сьогодні Інтернет є однією з пріоритетних сфер української економіки». У результаті, — вважає С.Моругін, — склалася ситуація, в якій Інтернет-представники та держава розмовляють різними мовами. Тому, на його думку, подібна зустріч повинна була відбутися вже давно. «Треба зробити крок назустріч, — говорить керівник Інтернет-проекту.
Ще одним конструктивним моментом зустрічі була пропозиція Олександра Брамса допомогти розробникам веб-сайтів державних органів необхідними консультаціями. «Кожен iз нас є фахівцем у своєму питанні. І кожен вважатиме за честь надати необхідні консультації щодо того, як треба елементарно побудувати веб-сайт, налагодити його роботу», — сказав він з цього приводу. Нагадаємо, що за підсумками засідання РНБОУ від 31 жовтня було проведено брифінг, на якому секретар РНБОУ Євген Марчук, зокрема, відзначив: «Президент України Леонід Кучма доручив міністерствам і відомствам вжити заходів для найбільш повного висвітлення їх діяльності на сайтах, а також розміщення в Інтернеті об'єктивної та повної інформації, якою цікавиться громадськість. Доручення стосується, насамперед, силових відомств, зокрема, МВС, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, прикордонної і митної служб, Державної податкової адміністрації України. Цим відомствам доручено розміщувати на своїх сайтах не тільки звіти про свою роботу, але й найбільш повну об'єктивну та змістовну інформацію про події «резонансного характеру». На думку Марчука, яку він висловив на зустрічі з «інтернетчиками», необхідно, щоб «всі без винятку держструктури відкрили свої Інтернет-сторінки, та щоб хтось контролював, у якому стані вони знаходяться».
Після зустрічі представники Інтернет-ЗМІ поділилися враженнями зі своїм колегою Олександром Брамсом, і практично всі вони звелися до одного: «Здається, боятися нічого». «День», у свою чергу, приводить думку про зустріч і про проблему, яка її спровокувала, секретаря РНБОУ Євгена Марчука.
ДО РЕЧІ
«Укртелеком» атакував вірус
Протягом п'яти днів комп'ютерна мережа ВАТ «Укртелеком» була вражена вірусною атакою, що серйозно вплинуло на працездатність обчислювальної мережі генеральної дирекції компанії (більше 700 комп'ютерів та десятки серверів). Дія вірусу спричинила до тимчасового відключення комп'ютерів від Інтернету, а також вивела з ладу систему корпоративної електронної пошти. За попередніми даними, збитки складають більше 1 млн. гривень. Як повідомили «Дню» у прес-службі «Укртелекому», завдяки вжитим заходам вірус не потрапив до частини мережі передачі даних, яка обслуговує комерційних користувачів «Укртелекому». Не було перебоїв і в їх доступі до Інтернету. «Укртелеком» звернувся до Держкомзв'язку з пропозицією створити міжвідомчу комісію, яка працюватиме над зменшенням вірусної небезпеки в майбутньому.
КОМЕНТАР
Євген МАРЧУК , секретар Ради національної безпеки і оборони України: — Я хотів почути, по-перше, в чому полягає істинна суть тривоги Iнтернет-видань. І по-друге, чи є якесь конструктивне бачення підходів до цієї проблеми. І також показати, що не має жодних підстав для тривоги, яку було спекулятивно розкручено у деяких ЗМІ. Я зрозумів, що було просто запущено резонансну чутку, яка потім почала сама себе відтворювати. Ніхто з учасників зустрічі не зміг ні процитувати мене, ніхто не зателефонував до РНБО, щоб щось з'ясувати, вже не кажучи про намагання якось розібратися в суті проблеми. Власне, тільки Олександр Брамс і Сергій Моругін висловили конкретні пропозиції, які можна розглядати. Все інше зводилося до одного — чи буде введено ліцензування Iнтернет- ЗМІ? Мені зрозуміло, чому це питання так хвилювало учасників зустрічі. Й зрозуміло, чому половина з них не сказала жодного слова.
— Чи може, на вашу думку, Інтернет нести загрозу національній безпеці України?
— Так питання взагалі не можна ставити. Інтернет як технологія не може нести ніякої загрози національній безпеці України. Це лише інструмент, який революціонував світ телекомунікацій. Але він, як і інші інструменти, може бути використаний для нанесення шкоди: наприклад, хакерська атака на програмне управління атомною електростанцією. Але це не Інтернет, це вже інше явище. Сам по собі Інтернет не може загрожувати національній безпеці, тому що позитивів, які він несе, в мільйони разів більше, нiж можливих небезпек.
— Чи не означає сьогоднішня зустріч, що РНБОУ візьме на себе роль упорядника українського Інтернету?
— Ні, апарат РНБО не має функцій розпорядчого характеру, які є в уряду. Ми можемо лише давати рекомендації. Але вони вводяться в дію або указами Президента, або урядовими постановами. Уряд може вносити до Верховної Ради проекти законів чи зміни до них. А це вже — публічний процес!
— Якою є основна проблема українського Інтернету?
— Найголовніша проблема — це недостатня інтернетизація України. Відставання в цій сфері від світу небезпечне. Необхідне створення швидкими темпами умов доступу до Інтернету широких верств населення. До речі, це передбачалось відповідним указом Президента України ще понад рік тому, але, на жаль, попереднім урядом було успішно завалено. Можна скільки завгодно говорити про проблеми Інтернету, але якщо не телефонізувати всю країну й перш за все — село, сільські школи, клуби й бібліотеки, то все залишиться порожніми розмовами. Адже, як відомо, без простого телефону доступ до мережі Інтернет неможливий. Якщо не створити Національний центр антивірусного захисту інформації та Центр безпеки українського сегменту мережі Інтернет, то плачевні наслідки від вірусних і хакерських атак відомі всім. Це не просто збитки в сотні мільйонів доларів, а дезорганізація роботи важливих державних установ і об'єктів.
А що стосується такого резонансного явища, як Iнтернет-ЗМІ, то я гадаю, що пора активного їх використання виключно в політичних цілях пройде після виборів до Верховної Ради України. І коли закінчиться цей етап, то асоціації, які об'єднуватимуть різні сектори Інтернету, прийдуть і в нас в Україні, і в світі в цілому до необхідності саморегуляції. З іншого боку, держава не може ігнорувати розвиток якогось нового явища, бути осторонь нього, не впливати. Такого немає в жодній країні. Вона повинна, з одного боку, створювати умови для розвитку Інтернету, а з іншого — забезпечити, щоб за допомогою Iнтернет-технологій не відбулися злочинні дії. Інтернет — це особлива форма публічності, яка дозволяє розміщати в світовій Павутині, розповсюджувати, передруковувати будь-яку інформацію. Але обмежувальних технологій, не зважаючи на це, повинно бути мікроскопічно мало, тому що Інтернет обмеженнями не можна відрегулювати. Повинні відпрацьовуватися норми, які держава може стимулювати — «кодекс честі» інтернет-провайдерів, інтернет-ЗМІ. З боку влади не було жодного намагання закрити хоча б одне інтернет-видання. Ніхто з учасників зустрічі не зміг навести жодного прикладу.
Для нас небезпека полягає в тому, що ми катастрофічно відстаємо від світу в інформатизації та інтернатизації країни. Ми відстаємо навіть від Польщі та Росії, країн, які близькі нам за історичним розвитком. А вже про Європу, Японію, США і говорити нема чого. Саме це було головним предметом розгляду на засіданні РНБО.
На жаль, є зацікавлені серед засновників деяких Iнтернет-видань у тому, щоб серйозного експертного обговорення не відбулося. Уміло використовуючи «фобії», завдаючи удар із-за рогу — вони торпедують діалог. Ми ж наполягаємо на ньому, й у нас є аргументи. Інакше — нинішній архаїчний стан українського Інтернету буде законсервовано.
