Iнтерпретація простору

Iз учорашнього дня Центр сучасного мистецтва (Києво-Могилянська академія) освоює якісно новий простір, виносячи свої експерименти з ним на суд публіки. Говорячи простіше, реалізований в Центрі проект «Простір» присвячено архітектурі і дизайну як автономним «підрозділам» творчості. В Україні сьогоднішній, за словами куратора проекту Алли Ботанової, їх застосування торкається в основному приватного інтер’єру, а тому залишається закритим для широкої аудиторії. І дивуватися тут, як зазначив один з учасників акції, харківський дизайнер Володимир Бондаренко, власне, нема чому — багато хто з архітекторів недаремно приділяють особливу увагу сфері дизайну як можливості реалізувати свої ідеї «смачно» (без «рознарядок» з боку чиновників від архітектури) і швидко. Адже для переважної більшості з них здійснення проектів, наприклад, на муніципальному рівні — «заборонена зона»: туди, де йдеться про суми з великою кількістю порядкових знаків, «чужих» людей ніколи не допустять, говорить він. І «забудова» Києва тому виразний приклад. А втім, про акцію. Ідея створення проекту народилася у Алли Ботанової п’ять років тому в період співробітництва з одним московським часописом, присвяченим архітектурі і дизайну — спостереження в процесі роботи засвідчили, що дуже велика кількість українських ідей реалізовується в російській столиці, на Заході, і тільки одиниці втілюють їх в життя на батьківщині. Стало прикро, захотілося повернути вітчизняних творців, як кажуть, «в сім’ю». Тому народилася ідея випустити концептуальний часопис «Орхідея» — за відсутності на його сторінках реклами про дизайнерські студії, інформації в стилі «що, де, почому» і (що принципово) критики невдалих архітектурних рішень. І з наявністю свого роду «освітніх» матеріалів про кращих вітчизняних фахівців, а також — інформації про світові архітектурно-дизайнерські тенденції. В основі «принциповості» проста думка: про те, що майдан Незалежності є архітектурним нонсенсом, знають усі. Ось тільки далеко не завжди знають, чому. І знайти читачеві відповідь на це запитання допоможуть, наприклад, матеріали про те, як перебудовується в даний момент Берлін або «фотознайомство» з роботами провідних українських архітекторів і дизайнерів.

Складно сказати, що є домінантою: або виставка слугувала свого роду декором до презентації часопису, або видання стало доречним доповненням до «просторових» експериментів авторів. Гадаю, з’ясовувати це навряд чи потрібно. Головне — створення першої серії з циклу нової інтелектуально-світської акції, інтерпретація простору «по-українськи» вдалися. На сторінках часопису і в абсолютно білому і чистому просторі старовинних залів XVIII століття існує цілковитий демократизм.

ДО РЕЧI

Прем’єр-міністр Анатолій Кінах учора вручив Державні премії України в галузі архітектури 2002 року. Звертаючись до лауреатів, А. Кінах наголосив, що їхнiй внесок в розвиток вітчизняного містобудування одержав «широке суспільне визнання і виявився найбільш вагомим». Він зазначив, що серед авторитетних досягнень цього року представлено різні об’єкти як за цільовою спрямованістю, так і за місцем розташування. Як повідомив журналістів голова Держкомітету з питань будівництва і архітектури Валерій Череп, розмір Держпремії становить 50 тис. грн., які розподіляють порівну між учасниками авторського колективу, що отримав премію. Нинішнього року вручено п’ять премій, зокрема, за проектування і будівництво Державного музею народної архітектури і побуту України в Києві, за грунтовні дослідження в галузі історії архітектури України XVIII — початку XX століття, а також за архітектуру комплексу навчально-спортивної бази «Футбольного клубу «Динамо» (Київ) на Столичному шосе у Києві.