Iсторiя хвороби

Нещодавно ВООЗівські експерти на черговій міжнародній зустрічі дали вичерпну характеристику здоров’ю українців. На їхню думку, ми мало п’ємо (всього 2 літри чистого спирту на рік на людину), дуже багато палимо (Україна —у десятці найбільш «димлячих» країн), знаходимося у лідерах за захворюваністю на туберкульоз і психічні розлади. Щоправда, з останнім показником також аж ніяк не гаразд й у нашого північного сусіда — за минуле десятиріччя кількість людей із подібними патологіями у Росії зросла на 40%. Як повідомляє радіостанція «Эхо Москвы», тому причиною, на думку експертів, — надмірна непередбачуваність сучасного життя в Росiї. Невміння протистояти соціальному неблагополуччю, терактам, призводить до невпевненості у завтрашньому дні, а, в свою чергу, перманентний стрес — до невротичних розладів і безсоння.

Така сама «історія хвороби» й українського суспільства. Останнім часом до психологів почали звертатися частіше. Це, з одного боку, свідчить про те, що «крига» у психологічній грамотності населення скресла, а з іншого — аналіз окремих випадків показує, що причина психологічного дискомфорту в 99% випадків соціальна. Наприклад, як ви думаєте, з чим пов’язаний той факт, що порівняно з 1980-ми, кількість спроб самогубств зросла на 50%, й Україна тепер «ходить у лідерах» серед європейських країн за цим показником? У київському центрі допомоги при станах душевної кризи визначають дві групи суїцидального ризику — підлітки і люди похилого віку. У останньому випадку «телефонним психологам» зазвичай безапеляційно заявляють, що не в силах більше збирати пляшки, голодувати і вислуховувати загрози співробітників жека, що сьогодні- завтра за несплату їх виселять із квартири. Підлітки, як правило, говорять про нещасне кохання і проблеми з батьками. Але насправді у більшості випадків покінчити життя самогубством намагалися наркомани (кількість яких протягом останнього часу зросла в 20(!) разів) або любителі наркозу у вигляді алкоголю. До того ж нестійкість нервової системи підлітків, як вважають психологи, викликана ще й екранними жахами. Наприклад, статистика свідчить, що у кожного другого підлітка після перегляду низки вбивств, зґвалтувань і кривавих сцен фіксують тривожний сон і поганий апетит.

Зрозуміло, все перераховане належить до сфери так званої малої психіатрії. В Україні — як у західних країнах, африканському племені чи в ескімосів, — на серйозні патології страждає приблизно 2,4% населення. Водночас, зі слів завідувача республіканського психоневрологічного консультаційного центру МОЗ Олександра Утіна, емоційні порушення, до яких належать неврози, депресії і безсоння мають усі шанси перетвориться на органічні патології.

Вже сьогодні помітно зросла кількість шлунково-кишкових і серцево-судинних захворювань. І терапевти не приховують, що це показник так званої маскованої депресії — тієї, що проявляється виключно у вигляді фізичних відчуттів. А депресія у чистому вигляді, на думку О. Утіна, множиться до того ж і «завдяки» екологічним чинникам — дослідження, проведені психіатром, показали, що електромагнітна забрудненість прямо пропорційна зростанню таких розладів. Сюди ж додаються і побічні ефекти внутрішньої міграції — умовно кажучи, тому, хто бігав півжиття босоніж по росі, складно пристосуватися до асфальтно-транспортної стихії.

А щодо пересічних українців, то самі вони свій психологічний стан оцінити, як виявилося, і не можуть. З одного боку, згідно з даними моніторингу, проведеного Інститутом соціології НАН, у 2002 році кількість «зовсім незадоволених» своїм життям зросла майже вдвічі, на 5% стало менше впевнених у власних силах і, нарешті, 46% респондентів зараховують себе до категорії бідних. А з іншого, на запитання: «Чи щасливі ви?» ствердно відповідають 49% опитаних. Ще один цікавий факт із суспільної свідомості виявили психологи. На їхню думку, сьогодні в українців з’явилося цілком «відчутне» бажання «сховатися до нірки», створити свій автономний мікросвіт. Підтверджують це й соціологи: дані досліджень вказують на те, що при різкому зниженні довіри до державних структур і згасанні інтересу до того, що відбувається в країні, зростає значущість сім’ї і довіра до неї.

При сьогоднішньому психологічному стані і соціальному настрої підтримувати нас, схоже, може лише одне: особливості національного характеру. Українці, будучи терплячими, не надто емоційними і, на жаль, такими, що звикли до пригноблення, показали, що з труднощами впоратися можуть. Зі слів доктора соціологічних наук Олени Донченко, страх, невдачі і нестабільність завжди об’єднували народ i активізували його внутрішні ресурси. І сьогодні, згідно з соціологічним опитуванням, 34,7% українців вважають, що нас об’єднують, швидше, спільні труднощі, а 38,2% — віра у краще життя.