Iз глухотою можна боротися
Учора в Києві розпочався симпозіум з проблем допомоги дітям, що втратили слух
— Я подолав комплекс неповноцінності — стрижуся коротко і не соромлюся носити слуховий апарат, — сказав кореспонденту «Дня» Сашко Грущенко, який має практично повну втрату слуху, і який закінчує в цьому навчальному році 11 клас звичайної київської школи № 57. — З дитячого садка я почав доводити, що я такий, же, як i усі. Не можна надавати значення хворобі, щоб не зашкодити собі. Немає нічого страшного в глухоті — з цим можна жити, можна боротися. Люблю гуляти містом разом iз друзями, вiдвiдувати басейн... У майбутньому мрiю стати програмістом». Повірити в себе, навчитися спілкуватися з оточуючими допомогли Сашкові, у який має повну втрату слуху, фахівці центру реабілітації дітей «СУВАГ-Київ». За десять років роботи центру в ньому пройшли реабiлiтацiю близько 300 дітей, сьогодні 100 з них навчаються в загальноосвітніх школах разом iз дітьми, що мають повноцінний слух.
Сьогодні в Україні існує ціла мережа шкіл для дітей глухих і з слабким слухом. Там з дітьми займаються мовою жестів, вчать розуміти по губах, там маленькі класи і гарні побутові умови. Однак деякі батьки віддають своїх дітей, які не чують, до звичайних шкіл, щоб якомога раніше їхнi діти зіткнулися зі своєю проблемою і якомога раніше навчилися її вирішувати. Одинадцятирічний Сашко Шураєв з першого класу займається в школі з поглибленим вивченням іноземних мов №53 Києва. Хлопчик не тільки не відстає від однолітків у розвитку, а й навчається практично тільки на «відмінно». Діти з втратою слуху вимушені з перших років життя дуже багато працювати над собою. Щоб надати шанс своїй дитині в майбутньому на повноцінне життя в суспільстві, щоб не замкнути її тільки у світі жестів, деякі батьки займаються з ними до 8 годин на день.
Інна Федорівна Піфтєєва розповіла «Дню», що для того, аби дочка почала розмовляти, вона по всій квартирі розвішувала на предметах таблички з їхньою назвою, що спочатку довелося вчити дитину писати, а потім уже говорити, не залишалося часу навіть на прогулянки. Сьогодні Катюша Піфтєєва опановує програму 8 класу загальноосвітньої школи, відвідує гурток юних моделей і планує серйозніше зайнятися танцями.
Степан Снєжко сказав кореспонденту «Дня», що йому інтегрувати свою дитину (у якої значна втрата слуху) в колектив однолітків дуже складно, особливо в спільну діяльність поза шкільними заняттями. Степан Євгенович бачить проблему не тільки в тому, щоб допомогти подолати складність спілкування, а і в тому, щоб зуміти допомогти своєму сину стати цікавим здоровим людям. Мама Роми Нагорянського, щоб допомогти дитині, пішла вчитися на сурдопедагога, однак була дуже засмучена тим, що у вузі не знайомлять iз прогресивною методикою допомоги дітям iз втратою слуху, продовжують вчити дідівськими методами, не піклуючись про майбутнє дітей з особливими потребами.
Безумовно, таким дітям необхідні не тільки вчителі і хороші методики, але і, насамперед, якісні слухові апарати. Начальник відділу маркетингу Слухового центру «РеОтон» Максим Гамаєв сказав «Дню»: «У розвинених країнах до людей iз втратою слуху ставляться як до повноправних членів суспільства і надають могутню соціальну підтримку. Наприклад, у Німеччині діти із слабким слухом отримують безкоштовно по 2 слухових апарати, а в Україні — тільки один, адже у людини не одне, а два вуха. Потрібно сказати і про якість апаратів для українських дітей. Якщо у Києві ці апарати видаються хорошої технічної якості, то десь у глибинці якість отриманих апаратів низька, та й довго доводиться чекати їх отримання. Без слухового апарату неможливо починати навчання дитини, у якої проблеми зі слухом. А ще дуже важливо починати заняття в ранньому віці, щоб не втратити момент вікової психологічної готовності людини для навчання чути і слухати. Порушення слуху — одне з найбільш поширених захворювань».
За даними світових досліджень, близько 10% людей мають ті або інші порушення слуху і з кожним роком ця цифра зростає. Порушення слуху породжує проблему розвитку мови і як наслідок — інтелекту дитини, що в кінці-кінців прирікає її на соціальну ізоляцію і створює безліч проблем для близьких.
На жаль, громадськість, а деякою мірою і фахівці мало обізнані, що ця проблема вирішувана, що дитина з порушеннями слуху, навіть у надто важкій формі, може стати повноправним соціально адекватним членом суспільства.
Учора в Києві розпочав свою роботу перший міжнародний симпозіум «Верботональная система. Діагностика. Слухопротезування. Реабілітація», на якому представлятиметься досвід роботи центру реабілітації дітей з порушеннями слуху і мови «СУВАГ-Київ», аналогічних центрів за кордоном, пропонуватиметься шлях розвитку системи реабілітації дітей з порушеннями слуху і мови в Україні. На симпозіум приїхали провідні зарубіжні фахівці в цій галузі з Датської компанії Widex — світового лідера у виробництві цифрових слухових апаратів, які з успіхом використовуються для дітей в Україні, австрійської компанії MEDEL, з Росії, Хорватії, інших закордонних країн, лікарі з усієї України. Представник компанії Widex пан Абельдтруп анонсує проект, згідно з яким влітку 2002 року група дітей з малозабезпечених сімей, які навчаються в спеціалізованих інтернатах України, здійснить поїздку в Данію, де дітям покажуть красу цієї країни, підберуть і подарують цифрові слухові апарати.
