Iз метра по гривні

Підвищення цін на квартплату не допоможе вирішити наявних комунальних проблем, одностайно стверджують кияни й експерти. Жителі столиці не вірять, що десятиріччями бездіяльні жеки та комунальні служби зненацька почнуть працювати на благо міста. Утім, відкрито проти такого рішення Київміськадміністрації ще ніхто не виступив. Очевидно, просто тому, що нікому — всі діючі перед виборами в Києві організації борців за права киян згинули в день голосування, перетворившись на депутатів; гарячі лінії не працюють, а городяни змирилися з таким станом справ.

Нагадаємо, згідно з проектом розпорядження Київміськадміністрації «Про встановлення розмірів квартирної плати» пропонується ввести коефіцієнт підвищення — 3,4 для квартплати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків і прилеглих територій, а за надлишки загальної площі (крім однокімнатних квартир) розмір квартплати та плати за утримання будинків і прилеглих територій збільшується в 1,2 разу. Крім малозабезпечених верств населення, які, звісно, ще повинні доводити в усіх інстанціях свою малозабезпеченість. Крім того, розмір тарифів повинен визначатися щодо кожного будинку окремо, залежно від кількісних показників фактично наданих послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прилеглих територій. Зробити це неможливо, оскільки неможливо провести такі розрахунки у зв'язку з відсутністю порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів і диспетчерських систем. Словом, звідки взялася цифра саме в 3,4 разу, за що кияни платитимуть такі гроші та в чию кишеню вони підуть, достеменно сказати не можна.

«Однозначно можна сказати, що до покращання якості послуг це підвищення не приведе, — розказує юрист, член партії «Свобода» Андрій Дяченко. — Тому що, по-перше, гроші ці йдуть не прямо в жеки, а в Управління житлового господарства та в комунальні підприємства, де вони й залишаться, перетворившись на чиюсь дачу. Приміром, підвищать зарплату працівникам жеків. Ви гадаєте, вони отримають натхнення і краще працюватимуть? Та вони цю зарплату витратять на квартплату, як і інші кияни! Крім того, не може такого бути, щоб роками бездіяльні люди зненацька взяли й почали працювати. До того ж ми не бачимо розкладки, скільки яка послуга коштує, відповідно, взагалі не можна оцінювати, дорого чи дешево ми платимо, надають нам встановлені послуги чи ні. Платимо наосліп».

Власне, кілька разів у розпал «опалювально-відключального» сезону «День» публікував положення, в якому точно вказувалося: що, скільки та якої температури повинні отримувати кияни у свої квартири та який відсоток за комунальні послуги вони можуть не платити, якщо не отримують послугу в належному обсязі. Але, навіть знаючи нормативи, довести жеку свою правоту — справа непроста, треба звертатися до суду... А у випадку з квадратними метрами взагалі незрозуміло, якими одиницями вимірювати отримувані послуги.

«Насправді гроші на ремонт фасадів будинків і прилеглих територій закладені в програмі «Твій будинок — твій двір», яка не має жодного стосунку до нашої квартплати, — пояснює А. Дяченко. — Жеку навіть вигідно довести будинок до такого жахливого стану, щоб його ремонт потім оплачували з коштів цієї програми або якогось кандидата на посаду депутата. Якщо дбайливо вести господарство, то жодне підвищення цін не потрібне.

А якщо не вести його — то підвищення не допоможе. У нас сама система ЖКГ побудована на кількості аварій і недоробок, на усунення яких потім випрошують гроші. А треба перебудувати її — щоб гроші виділяли до аварії та запобігали їй. Я вбачаю вихід із ситуації в госпрозрахункових жеках й об'єднаннях мешканців із розумними головами, які справді зможуть контролювати виконання тих або інших робіт».

Але яким чином киянам протистояти підвищенню цін? Пікети за нинішньої влади не дуже дієві, на них просто ніхто не звертає уваги. «День» пригадав, що ще півроку тому одразу кілька організацій пропонували «довгострокову допомогу» киянам у вирішенні всіх комунальних проблем — від забудови міста до труби, що протікає в домашньому туалеті. Одна з них — «Житлово-комунальна інспекція» від партії «Наша Україна», яка взимку регулярно присилала в редакцію бюлетені з розповідями про боротьбу цієї організації з безчинством і неробством жеків. Єдиний контакт — номер гарячої лінії. Яка, звісно, вже не працює. Як і «гаряча» лінія іншої захисної організації — Громадянського активу Києва, що активно запитував киян із дорогих плакатів перед виборами: «А ти знаєш, за що платиш жекам?». Отримати сьогодні відповідь на це запитання за єдиним доступним телефоном неможливо. І «Наша Україна», і ГАК пройшли в Київраду... Сподіватимемося, що, попри припинення спілкування з простими громадянами, вони відстоюватимуть їхні інтереси в депутатських кріслах.

В одному з бюлетенів ЖКІ знайшовся телефон мешканки Шевченківського (центрального) району столиці, будинок якої не ремонтувався 50 років, і яка сподівалася на допомогу вищезазначеної організації. «Так, я саме дізналася про підвищення квартплати, — повідомила «Дню» Тетяна Кузьмівна Михайличенко. — Сиджу в сльозах. Під'їзд такий, що не можна в нього ввiйти, уявляєте, 50 років без ремонту? Писала в Управління житлово-комунального господарства прохання: створіть комісію, може, частково мешканці б скинулися на ремонт... Але все — без відповіді. Взимку в квартирі холод. Якщо є 14 градусів тепла, то радіємо. А якщо ні — ходимо в куртках. Протікає водостічна труба, вода затікає в усі щілини. Плачу за все вчасно, боюся навіть за місяць заборгувати, то потім складно буде розраховуватися. І двадцять років моїх листів у жеки й управління нічого не дали! Звісно, я не вірю, що підвищення квартплати покращить або змінить ситуацію. Загалом ці підвищення свідчать про бездіяльність Антимонопольного комітету...»

Цікаво було б дізнатися про плани самого Управління житлово-комунального господарства щодо розподілу цих грошей. Але, нагадаємо, міський голова Леонід Черновецький заборонив своїм підлеглим контактувати з пресою, мотивуючи це тим, що підлеглі в спілкуванні з пресою спеціально очорнюють особисто його. Наступ на свободу слова набув такого формату: давати коментарі журналістам може лише сам мер або його заступники. Уже кілька місяців припадає пилюкою в кабінетах міськадміністрації офіційний запит «Дня» про інтерв'ю з мером, на який редакція так і не отримала жодної відповіді...