К — У — Л — Ь — Т — У — Р — А!!!
Сьогодні в Національній опері України за участю Президента Віктора Ющенка пройде Всеукраїнський форум інтелігенції. Ініціатори заходу — Національна рада з питань культури і духовності, Конгрес української інтелігенції, провідні вчені та діячі культури. Передбачається, що на Форумі буде розглянута й прийнята Концепція гуманітарного розвитку України.Напередодні читачі та експерти «Дня» висловили свою думку з приводу того, який «порядок денний» повинна запропонувати інтелігенція українському суспільству і владі.
— Взагалі-то, всі проблеми України давно відомі. І найтяжча з них — це якість наших еліт і порозуміння між ними. Всі українські поразки — що в ХVII столітті, що в часи УНР — випливали з фатального невміння українців ставити загальнонаціональні інтереси вище за корпоративні чи приватні, із чвар та дурного змагання амбіцій. Кожного нашого політика варто було б змусити прочитати хоч би «Чорну раду» П.Куліша, в якій йдеться про 1663 рік, вибори гетьмана під Ніжином. Як усе це нагадує наші реалії! І ота запеклість Брюховецького й Сомка, з якою вони готові все потопити, аби тільки вхопитися за булаву, і загравання з Москвою, яка тільки й чекає, коли «хахли» один одного перетовчуть, і соціальний популізм, і демагогія...
А 1917—1920 роки! І тоді також свою лиху справу зробили непомірні амбіції вождів. Тяжко читати все те, що писав В.Винниченко про М.Грушевського, П.Скоропадського й С.Петлюру; М.Грушевський — про В.Винниченка й т.ін. Кожен бачив себе тільки на перших ролях! І ніякої самокритичності; й гаряча готовність прислужитися ворогові, аби тільки дозолити своєму політичному супернику... Мимоволі думаєш: якщо все це повторюється, то яким є механізм успадкування такої ментальності від покоління до покоління? Не з генами ж вона передається! Тоді чому нинішні наші державні мужі мають «двійників» у минулому часі?
Як на мене, це перше й головне: треба схаменутися, забути про президентські вибори 2010 року і спробувати відповісти собі й суспільству: чого ми хочемо, крім влади? Як будемо вибудовувати загальнонаціональні пріоритети і досягати поставлених цілей? Яким має бути тактичне вирішення стратегічних завдань? На жаль, поки що надто багато енергії витрачається на політичну боротьбу. Саме вона, а не державний інтерес, визначає поведінку багатьох, дуже багатьох політичних гравців у сучасній Україні. Думаю, великою помилкою був тотальний перехід на партійну виборчу систему: це тільки підкинуло дров до багаття політичних протистоянь, а крім того — винесло на серйозні посади багатьох «партійців», які виявилися фахово не готовими до виконання своїх професійних обов’язків.
І друге, про що думається напередодні форуму українських інтелектуалів. КУЛЬ-ТУ-РА. Я згоден із тими, хто вважає, що майбутнє України великою мірою вирішуватиметься у сфері національної культури. А тут у нас — роботи непочатий край! Поки що Україна має вигляд окупованої країни. Про це свідчить принизливий стан інформаційного простору, книговидання, шоу-бізнесу, кіно... Про це багато років говориться, але зрушень не так багато, як хотілося б. Всі дискусії зводяться, зрештою, до одного: потрібна відповідна державна політика. Але що таке державна політика? Це люди, наділені владою, і документи, які вони, ці люди, готують, приймають і реалізують. Патріотів у нас вистачає, а працівників, які б готували законопроекти, постанови, — мало. Тому дивно буває слухати народного депутата, який виходить на трибуну — і починає ... перелічувати проблеми. А сам уже кілька скликань товчеться в комісіях і комітетах! І що зробив? Що доброго може сказати громаді? Якої допомоги потребує від фахівців?
Давно настав час тиснути на владу, вимагати від неї тієї самої державної політики, співпрацювати, коли йдеться про конструктив. Якщо цього не зроблять інтелектуали, тоді ХТО?
