Калькуляція традицій

«Христос воскрес — Воістину воскрес» — говоритимуть цієї Святої Неділі православні християни, цілуючи одне одного й обмінюючись подарунками — освяченими у церкві пасками і крашанками. До їхньої радості причетні й швидкі руки пекарів...

Традиційні великодні паски, до яких всі ми звикли з дитинства, з’явилися у деяких супермаркетах і численних хлібних кіосках столиці ще в середу, за чотири дні до Великодніх свят. Білі, з цукрової пудри, верхівки, прикрашені солодким різнокольоровим «бісером», і головне — повітря, сповнене всепроникним запахом свіжої здоби привертали до цих шедеврів харчової промисловості загальну увагу.

В одному з кіосків, що обдаровували покупців неосвяченими поки що пасками, «Дню» дали телефон приватного підприємства, де їх випікають. Але менеджер, який нам не представився, рішуче відмовився від можливості отримати безкоштовну рекламу. За його словами, передвеликодні дні для пекарів — як жнива для селянина.

Проте так вважають далеко не всі. Технолог пекарні приватного підприємства «Жокей» Валентина Сахно сказала «Дню», що її дівчата — християнки, звичайно, чекають Воскресіння Христового з надією і душевним трепетом. «Адже Бог, як і хліб, — це любов і життя», — вважає Валентина Антонівна. Ось тільки робота в ці дні в пекарні така сама, як і завжди, коли випікають не паски, а листкові й різні інші здобні булочки і тістечка. Сахно говорить про сувору технологічну дисципліну, гігієну, вправність своїх колег. Це свято у кожного в душі, а працювати, вважає технолог, слід завжди однаково — відповідально.

Дівчата і жінки у цьому насиченому механізмами, але все ж не звільненому ще від неабиякої частки ручної праці процесі, грали (і вони справді працювали, немов граючись) головну роль. Було цікаво спостерігати, з якою силою і спритністю «слабкі» жіночі руки вкидають у машину шматки білого тіста з частими вкрапленнями родзинок. А у печі, що оберталася, тим часом випікався святий великодній хліб. Сахно подивилася на прилад і сказала: «Готовність — через п’ять хвилин».

Директор пекарні, до речі, кандидат медичних наук, Іван Буренков розповів нам, що підприємство виживає у конкурентній боротьбі на хлібобулочному ринку столиці тільки тому, що навчилося заповнювати невеликі ніші, залишені великими хлібозаводами. З його слів, «гіганти» працюють переважно з торговими точками, які приймають не менше ніж фургон хліба за один раз. «А ми виконуємо будь-які, навіть найменші заявки, — говорить Іван Юхимович і додає: — Допомагаємо цим виживати дрібним приватним підприємствам, які торгують хлібом». Перевага «Жокея» у конкуренції — наявність транспорту. Його «Газелі» та «пиріжки» можна побачити у різних кінцях майже тримільйонної столиці. Клієнтам доставка нічого не коштує, хоч хлібозаводи беруть із магазинів за половину транспортних витрат. Але це, впевнений Буренков, — чесна конкуренція. А ще на цьому ринку, особливо напередодні Великодня, загострюється конкуренція нечесна. «Ви купуєте у нас, — розповідає директор, — скажімо, 50 пасок. А до них додаєте свої, набагато гірші за якістю, 500. І продаєте під нашою маркою».

— Хто повинен виявляти шахраїв?

— Товариство споживачів. І це йому вдається.

— А як простому покупцеві відрізнити якісну паску від «контрафактної»?

— Вона повинна бути високою, немов би з розпливчастою голівкою, повітряною. Якщо паска важка, то тісто у неї напевно, як кажуть в Україні, глизяве.

Тим часом біля головного пекарного агрегату з’явилися кремезні юнаки («Дівчатам тут не впоратися», — пояснила Сахно ) і вивезли з відчинених скляних дверей електропечі сотні жерстяних форм із спеченими пасками. Тепер їх залишилося тільки прикрасити і доставити до покупців. «Христос воскрес — Воістину воскрес» — говоритимуть у цю Святу Неділю православні християни, цілуючи одне одного й обмінюючись подарунками — освяченими у церкві пасками і крашанками. До їхньої радості причетні й швидкі руки пекарів, які виготовляють свою продукцію, як сказала «Дню» Валентина Сахно , з любов’ю до людей і Бога.