А УЛОВ НЕБАГАТИЙ... 

Традиційно українські риболовецькі судна працюють у Чорному та Азовському морях, Світовому океані, а також внутрішніх водах нашої країни. До основних видів риби, що її видобуває Україна, належать: кілька, чорноморська хамса, судак, сардини, товстолобики, сом, сазан, коропи і, звичайно, знамениті осетрові.

За прогнозами вітчизняних учених, торік Україна могла добути близько півтора мільйона тонн рибного продукту. Та наприкінці року виявилося, що «улов» становив усього 403 тисячі 336 тонн. Основна причина такого невдалого рибальства криється у фінансових проблемах, що вже стали для нас звичними. На промисел до берегів Мавританії, Марокко, Нової Зеландії та Намібії минулого року вирушили замість ста двадцяти риболовецьких суден, які є в Україні, тільки сорок. Інші потребують капітального ремонту (грошей на який, природно, немає) й непридатні для роботи. Цікаво, що «наймолодші» з кораблів, котрі все ж таки вийшли в море, з’явилися на світ 1950—1960 рр., а деяких «стареньких» було збудовано ще до Великої Вітчизняної...

Безнадійно застаріли й знаряддя лову. Можна тільки дивуватися винахідливості наших рибалок, котрі ухитряються з ними працювати. Простоюють рибопереробні заводи, обладнання яких як мінімум п’ятнадцять років тому необхідно було замінити. Торік рівень використання виробничих потужностей із виготовлення консервів упав на 98,7%, копчено-в’яленої продукції — на 71,7%, кормової муки — на 88,8 %. Рибоколгоспи, які процвітали ще десять років тому, сьогодні не можуть прогодувати себе й потребують термінової реорганізації.

Заступник начальника Головного Управління Держкомрибгоспу України А. Мендус стверджує: «Вітчизняні виробники досі не визначили коло постійних покупців ресурсів, які добуваються. А відсутність стабільних каналів реалізації неминуче призведе до згортання виробництва».

Не можна не сказати й про те, що виготовлювані в Україні рибні продукти коштують набагато дорожче за продукти того ж класу, що поставляються країнами ближнього та далекого зарубіжжя. Утім, останніми роками в нашій країні з’явилося немало приватних підприємств, які займаються не лише перепродажем риби, а й промислом. Близько двадцяти господарів мають власні риболовецькі судна (до речі, виконаний за старим проектом корабель коштує $3,2 млн., за новим — від $4,8 до 7 млн.) та невеликі переробні цехи. Зазвичай ці маленькі підприємства не страждають відсутністю тих, хто бажає придбати їхню продукцію. А підприємства-гіганти риболовецької сфери повільно вмирають. І якщо найближчим часом нічого не зміниться на краще, нам доведеться створювати заново одну з найприбутковіших і найбагатших вітчизняних галузей.

Закон же, згідно з яким має функціонувати все рибне господарство України, перебуває на розгляді у Верховній Раді вже багато місяців...

ІКОРКИ ХОЧЕТЬСЯ...

Останнім часом маленьких (і не дуже) баночок із чорною ікрою на наших ринках значно поменшало. І коштувати вони стали значно дорожче.

Як відомо, Росія та Україна завжди приділяли особливу увагу розведенню осетрових. Пам’ятається, за «старих» часів Україна навіть експортувала чорну ікру. Зараз же кількість осетрових у водоймищах країни різко зменшується. І багато фахівців вважають, що найближчим часом нашій країні від промислу осетрових доведеться відмовитися взагалі, аби зберегти популяцію.

Проте «кризу осетрових» учені передбачали давно. Оскільки для того, щоб забезпечити видобуток осетрових, необхідно побудувати нові (та реконструювати ті, що вже є) заводи з відновлення рибних запасів. А необхідних матеріальних коштів у Міністерства рибного господарства для цього немає. До функцій подібних підприємств входить розведення та випуск мальків у воду. Зараз Україна випускає «в життя» лише 15 мільйонів мальків. Тоді як для відновлення запасів осетрових необхідно щорічно випускати не менше 23,7 мільйона штук.

Наші економічні проблеми дуже хвилюють Росію, оскільки вирощений у Росії осетер мігрує в українські води. І успіх російського «осетрового бізнесу» багато в чому залежить від України. До речі, Україна та Росія офіційно ділять осетрів, котрі добуваються. Так, наприклад, торік 720 тонн улову осетрових забрала Росія, 180 тонн — Україна. Такий розподіл улову заснований передусім на тому, що Росія докладає набагато більше зусиль для відновлення ресурсів осетрових, аніж Україна.

КОЛИ ЗА ДЕРЖАВУ ОБРАЗЛИВО

Відсутність необхідної техніки, зброї, суден і машин у інспекторів державного рибнагляду призводить до того, що вони не можуть перешкодити браконьєрським рейдам. Із 37 морських суден, що експлуатуються Головрибнаглядом, 11 потребують капітального ремонту. А тим часом особливо багато клопотів українським прикордонникам та інспекторам завдають браконьєри з Туреччини. Лише за чотири місяці поточного року в морській економічній зоні України було затримано 17 турецьких шхун. Очевидно, їх було набагато більше, та закордонні злодії технікою оснащені набагато краще, ніж українські інспектори. І тому благополучно йдуть у свої води з трюмами, заповненими цінною рибою. За одну «ходку» браконьєри в середньому відвозять не менше п’яти тонн.

Інспектори рибнагляду вважають, що якби російські й українські прикордонні війська інформували один одного про появу браконьєрських шхун, цю проблему вирішити було б набагато легше.

ІНСПЕКТОРИ ГИНУТЬ...

Тільки за чотири місяці нинішнього року співробітниками головрибнагляду виявлено 22158 порушень правил рибальства, до слідчих органів передано 416 справ.

Останнім часом через відсутність необхідного штату інспекторів браконьєри почуваються вільніше. Та й озброєні вони набагато краще за інспекторів. І не бояться інспекторських наганів часів Великої Вітчизняної.

Минулого року під час виконання службових обов’язків загинуло п’ять інспекторів рибнагляду. Цього року вже загинула одна людина. Отримують же за таку небезпечну роботу співробітники рибнагляду не більше 100–130 гривень на місяць...