Хав’єр СОЛАНА: «Я хотів би, щоб люди в Україні сприймали мене не як екзотичного гостя...»

— Пане генеральний секретар, ви вже не вперше їдете в Україну. Який «врожай» сподіваєтеся привезти цього разу? Що повинно відбутися в Києві, щоб по завершенню візиту ви змогли сказати собі: «Я з’їздив не даремно»?

— Я переконаний, що цей візит у жодному разі не буде порожньою тратою часу, а стане плідним. Я хочу, щоб поглиблення наших двосторонніх відносин тривало. І тут я вбачаю два основні шляхи: з одного боку, подальшу формалізацію наших відносин, а з другого — поглиблення контактів із керівництвом вашої держави на особистому рівні. І тому я намагаюся відвідувати вашу країну принаймні раз на рік. Таким чином, я хочу засвідчити, що ця країна відіграє фундаментальну роль для стабільності й безпеки в Європі. Я хотів би, щоб люди в Україні сприймали мене не як екзотичного гостя, а як старого доброго знайомого. Сподіваюся, що нинішній візит прислужиться цьому.

— Ви сказали, що Україна відіграє фундаментальну роль для безпеки і стабільності в Європі. Чи могли б ви сказати те саме про кожну країну Центральної та Східної Європи, наприклад — про Польщу чи Чехію?

— Кожна країна відіграє певну роль. Я не хотів би якось применшувати їхнє значення. Але Україна! Її масштаби, географічне положення, історія... Все це обумовлює її фундаментальну роль. Без участі вашої країни не можна досягти високих показників у побудові європейської безпеки, що і є нашою головною метою. Тому для нас є такими важливими особливі відносини між Україною та НАТО, її участь у Раді євроатлантичного партнерства.

— У Києві вже понад рік працює Інформаційний центр НАТО. Відомо, що аналогічних структур немає в жодній країні (хіба що планується відкрити такий центр у Москві). Отже, цю структуру можна вважати експериментальною. Чи задоволені ви першими результатами того експерименту?

— Справді, цей центр є першим і поки що він — єдиний у своєму роді. Тому він став «експериментальним». Його відкриття в Києві стало для мене особисто незабутньою подією. Центр розміщено в приміщенні університету і я був у захваті від того, скільки студентів прийшло на його відкриття і як оптимістично вони сприйняли цю подію.

Чи задоволений я його роботою? Так. Але вважаю, що ми повинні робити значно більше і, «вивчивши уроки» першого року роботи центру, надати йому ще більшого динамізму.

— Абсолютно новим і доволі перспективним, з українського погляду, напрямком співпраці України й Альянсу є науково-технічне співробітництво. Чи ви поділяєте цю думку?

— Безумовно. Цими днями я саме переглядав матеріали щодо наукового співробітництва України й НАТО. Я сам колись був науковцем — професором фізики — і тому особисто займаюся цими проблемами.

Наука вже багато зробила для миру. В випадку ж наукового співробітництва України та НАТО перспективи просто вражаючі. Це дуже солідна програма в нашій співпраці. І я хочу її розвивати й конкретизувати.

— А чи можете ви назвати якісь конкретні проекти? Зокрема, чи ваше відвідання Дніпропетровська, заплановане в програмі нинішнього візиту, не пов’язане із цим?

— Я хочу поїхати в це місто ще й для того, щоб відвідати підприємство, де розроблялися дуже важливі технології, які можуть стати корисними не лише для України, а й для НАТО.

— Чи не стане це першим кроком до військово-технічного співробітництва?

— Так, ми йдемо в цьому напрямку, але зауважу, що українські супутникові технології цікавлять нас для мирного, а не для військового використання.

— Але ж там виготовлялися й ракети СС-20...

— Справді, але їх використовують і для виведення супутників на орбіту. Наскільки мені відомо, це продукція дуже високої якості.

— З усіх країн колишнього Радянського Союзу реальними кандидатами на вступ до Альянсу, на думку серйозних оглядачів, є лише країни Балтії. А чи могла б таким кандидатом стати Україна, якщо, звичайно, вона б подала заявку на вступ?

— Я поки що не беруся обговорювати, які саме країни потраплять до «другої хвилі». Щодо України, то вона ніколи не подавала заявки на вступ, а до цього немає жодного сенсу обговорювати її шанси. Натомість ми встановили з нею особливі відносини.

— Рух центральноєвропейських країн до НАТО і ЄС взаємопов’язаний — кандидати на вступ до обох структур одні й ті самі. А для України, наприклад, успішніша економічна інтеграція до Західної Європи теж була б необхідною умовою для вступу до НАТО?

— Деякі країни є членами Євросоюзу, але не є членами НАТО — приміром, Фінляндія. І навпаки, члени НАТО — Норвегія чи Туреччина — не входять до ЄС. Тому я не вбачаю тут жодного зв’язку. Це дві незалежні організації.

— Миротворчі операції, що проводяться під егідою НАТО, ефективніші, ніж аналогічні операції під прапором ООН. І Боснія — тому приклад...

— Коли вже мова зайшла про Боснію, я хочу перш за все підкреслити, що для нас є незабутнім внесок вашої держави у розв’язання цього конфлікту. Ви маєте цим пишатися. Попри те, що маєте економічні труднощі, ви знайшли змогу взяти участь у миротворчих операціях у Боснії й Герцеговині. Адже без стабільності й безпеки в Європі неможливе і проведення економічних реформ в Україні. Можливо, ваші люди це не зовсім розуміють, але країни НАТО добре це усвідомлюють.

Боснія — перша миротворча акція під егідою НАТО. Дуже важливо, що в ній взяли участь не лише члени Альянсу, а загалом понад 30 держав, і це дало нам змогу сконструювати широку коаліцію в ім’я миру. У цьому, власне, і полягає секрет успіху.

— Чимало аналітиків уважають, що через те, що ООН забарилася з мандатом на введення миротворчих підрозділів до Боснії, пролилася кров. Чи не повториться ця ситуація в Косово?

— Я думаю, що уроки, винесені з Боснії, змусять міжнародну спільноту не допустити цього.

— Ми всі сподіваємося на мирне розв’язання проблеми, але якщо цього все ж не станеться, а ООН, завдяки російському вето не дасть своєї санкції на втручання, яким чином НАТО виходитиме з цього глухого кута?

— По-перше, НАТО докладає максимум зусиль, аби розв’язати конфлікт дипломатичними засобами.

По-друге, Альянс ніколи не застосовував силу без дозволу міжнародної спільноти і його дії грунтувалися на міжнародному праві.

І зрештою, якщо становище в Косово ускладнюватиметься, я переконаний, що всі без винятку постійні члени Ради Безпеки ООН згодяться з необхідністю нашого втручання.

Брюссель