Хочу, щоб у неділю на сніданок давали яєчню!
У одному із своїх інтерв’ю міністр оборони України Євген Марчук заявив про те, що до забезпечення Збройних сил залучатиметься на тендерній основі малий і середній бізнес. Дійсно, в арміях країн НАТО ні в міністрів, ні в командирів таких проблем, як будівництво житла, харчування військовослужбовців тощо, немає. Оборонні відомства отримують гроші з бюджету під певні програми та мету. Наприклад, на забезпечення паливно-мастильними матеріалами, на підвезення продовольства для військових частин. Потім міністерство оборони оголошує тендер серед підприємств, що спеціалізуються на таких поставках. Ті, що виграли, приступають до реалізації інтендантських завдань. А командири зайняті виключно бойовою підготовкою і виучкою особистого складу. Відповідно до наказу міністра оборони, з 1-го лютого в п’яти частинах Збройних сил України розпочався експеримент із забезпечення військових частин продовольством суб’єктами підприємницької діяльності. Одна з них розташована в Криму в складі Військово- морських сил ЗС України.
«СОЛДАТ ЧИ МАТРОС НЕ ПОВИНЕН СИДІТИ НА КУХНІ ТА ЧИСТИТИ КАРТОПЛЮ…»
Володимир Васильович Затуливітер, керівник фірми, яка виграла тендер і відтепер відповідає за те, щоб в артилерійській частині військ берегової оборони Військово-морських сил (ВМС) Збройних сил України, яка дислокується в м. Симферополі, всі матроси були вчасно, смачно, ситно й відповідно до загальновійськових норм нагодовані, розповів нам, що зараз у цьому процесі задіяно близько двох десятків їхніх працівників: кухарі, працівники їдальні та складу, транспортники і багато інших.
— Тобто у командира частини вже точно голова не болить про те, що буде на сніданок, обід і вечерю у його підлеглих? — перепитали ми в співрозмовника.
— Абсолютно. Це тепер наше, моє особисто, завдання й турбота. І взагалі, солдат чи матрос не повинен сидіти на кухні та картоплю чистити. Він зобов’язаний бігати, стріляти, окопуватися, тобто займатися бойовою підготовкою. А так буде тоді, коли матрос добре харчуватиметься. Погодьтеся, і його мама не повинна хвилюватися за те, що їсть її син. Це турбота інтендантів. Тобто наша.
Дійсно, сьогодні в частині чистять картоплю та миють посуд не матроси строкової служби, а цивільні люди — кухарі, посудомийки, прибиральниці. Вони за це отримують пристойну зарплату. У цій частині вже немає нарядів на кухні. У їдальні матроси з’являються тільки під час сніданку, обіду та вечері.
Звичайно, ми поцікавилися у Володимира Васильовича, що спонукало його, як прийнято зараз говорити, представника малого й середнього бізнесу, брати участь в експерименті.
— Для нас робота з Міністерством оборони — це, передусім, стабільність, робочі місця, зарплата, яку наші працівники отримують вчасно, — сказав він. — Погодьтеся, це дуже важливо в наш час. Словом, Міноборони готове для цього експерименту та реформи в цілому, воно стало її ініціатором, а ми стараємося в тих рамках і умовах, які нам визначили, тобто в рамках загальновійськових норм, її реалізовувати.
— Зараз, у період реформування армії, головна наша мета — шукати нові шляхи забезпечення особистого складу продовольством та іншими матеріальними засобами, — доповнює заступник начальника військ берегової оборони ВМС Збройних сил України по тилу, підполковник Ігор Іванович Шайдука. — У командира тепер з’явилося більше часу для того, щоб приділяти увагу бойовій підготовці особистого складу, вирішенню інших питань життєдіяльності частини. Раніше в наряд в їдальню виділялося до 15 чоловік щодня, тепер нікого не відправляють. Звільнилися й чергові по їдальні — прапорщики. Словом, зміни, причому істотні, вже є. А головне — покращилося харчування матросів. Чого гріха таїти, цивільні люди готують не так, як військові. І від цього нікуди не подінешся. У них досвіду більше, ніж у військових.
«ВРАНЦІ ТА ВВЕЧЕРІ — ОБОВ’ЯЗКОВО ЧАЙ ІЗ ЛИМОНОМ…»
— А ще мандарини, яблука, цукерки, печиво, пряники, вафлі, соки, кориця, баклажани, кінза, — скрупульозно перелічували список додаткових продуктів, а точніше тих, якими їх годують тепер, в умовах експерименту, матроси Дмитро Точило (з Кривого Рога) та Роман Дубенюк (із Кіровограда). До речі, хлопцям є з чим порівнювати, оскільки вони служать у цій частині вже понад 9 місяців.
— Готують нам тепер дуже добре. Як удома! Ми вже стали справнішими, навіть доводиться більше фізкультурою займатися, зайву вагу зганяти, — розповідали хлопці під час обіду. Цього дня їх годували ароматним гороховим супом із зеленню, на друге — рис із пристойним шматком абсолютно нежирного м’яса. На доповнення до картопляного салату — шматочок сала й оселедчик. На солодке — щойно з духовки — апетитний пиріжок із повидлом і компот із сухофруктів.
Улюблені страви Дмитра — перші.
— Особливо борщ мені подобається, —признався хлопець.
— А я більше полюбляю другі — рис із м’ясом або смаженою рибою, — каже Роман.
— Що хотілося б ще спробувати? — запитали ми в них.
— Олів’є, — посміхнулися хлопці.
— На жаль, це не дозволено, туди входить майонез, — пояснив завідуючий їдальнею Петро Іванович Остров, що служить до звільнення в запас на цій посаді. — Що нам дозволено готувати, в цих рамках і готуємо. Вінегрет — будь ласка.
У книзі відгуків (тепер така є в цій їдальні) матроси, крім щирих слів вдячності, поздоровлень і побажань кухарям, пишуть і таке: «Хочу, щоб у неділю на сніданок давали яєчню».
— І яєчні ми не маємо права давати матросам, — розвів руками Петро Остров. — Згідно з існуючими нормами, дозволено лише яйця, зварені круто. Санітарні правила, ГОСТи встановлені не нами. Але вони нас тримають у жорстких рамках, тому що, погодьтеся, життя та здоров’я солдата — це найголовніше. Плюс — матрос і солдат мають отримувати необхідну кількість калорій.
— А замовити улюблену страву чи вибрати з кількох те, що хочеться, матрос може? — цікавлюся в завідуючого їдальнею.
— У нас поки що не НАТО, — посміхнувся він. — Хоча під час служби в миротворчому контингенті в Боснії та Герцеговині я також займався тим, чим зараз, — годував особовий склад 240-го батальйону, і знаю їх, тобто натовські, стандарти. Я вас запевняю, якщо ніхто й ніщо не перешкодить, а реформи в армії підуть нормально, ми годуватимемо своїх матросів краще, ніж вони. Тому що в нас продукти кращі, вони натуральні. І страви будуть ще різноманітнішими й на вибір. Обов’язково. Ми вже плануємо найближчим часом готувати два перших, два других… Приходьте трохи пізніше й пересвідчитеся самі. Гадаю, й їдальню до того часу не впізнаєте. Адже всього два місяці від початку експерименту пройшло.
Якщо чесно, то їдальня (у ній нам доводилося бувати й раніше) вже потихеньку набуває... цивільного вигляду — скатертини на столах, серветки, приємна музика, чистота… Навіть специфічний запах — суміш комбіжиру та казарми — з неї практично вивітрився.
