Хто винен: закони чи політики?

Конституційні пристрасті, тон яким задав Президент, подавши на суд парламентаріїв свій проект Основного Закону, не вщухають. Про Основний Закон, а точніше, виняткову необхідність його реформи, говорять представники всіх політичних таборів, експерти-конституціоналісти і навіть іноземні політики.

Під завісу поточного тижня з вулиці Банкової прозвучала гучна заява з радикальним акцентом. Заступник голови СП Ігор Пукшин, зокрема, не виключив, що «якщо парламент не прийме запропонований главою держави проект нової Конституції, може бути задіяний дещо інший сценарій». Інший сценарій, — уточнив чиновник, — це прийняття Основного Закону на референдумі. У політикумі ця заява викликала шквал критики. Один із творців першої Конституції незалежної України, екс-народний депутат Віктор Мусіяка (до речі, його кандидатура розглядається на посаду голови Мін’юсту, яку нині обіймає Микола Оніщук) зазначає, що зміни до Конституції повинні прийматися чітко відповідно до вимог нині чинного Основного Закону. За його словами, у тому випадку, якщо ці вимоги будуть ігноровані в будь-якій частині, матиме місце узурпація влади.

Своє слово про ідею прийняття Основного Закону в обхід вулиці Грушевського вже сказали і в КС. Так, напередодні голова Конституційного Суду Андрій Стрижак заявив, що за чинним законодавством прийняття нової Конституції на референдумі неможливе.

Зауважимо, що рік тому КСУ постановив: «Народ України як носій суверенітету і єдине джерело в країні, здійснюючи своє волевиявлення через всеукраїнський референдум із народної ініціативи в порядку, визначеному законодавством і Конституцією, може приймати закони (вносити до них зміни), крім законів, прийняття яких на референдумі за Конституцією не допускається». А до останніх належать питання щодо зміни форми правління в країні та перерозподіл повноважень між гілками влади. Служителі Феміди уточнили: рішення, прийняті шляхом референдуму, остаточні й подальшому перегляду (тобто затвердженню парламентом) не підлягають. Тим часом у рішенні КС окремо оговорюється: підміняти парламент референдумом або референдум парламентом — не можна, як не можна й повністю відлучити парламентаріїв від нелегкої справи прийняття рішень конституційної важливості. Наприклад, судді зобов’язали заздалегідь привести «плебісцитне» законодавство у відповідність до чинної Конституції. Але найпоказовіший пункт рішення Конституційного Суду полягає в наступному: нова Конституція не може бути затверджена на референдумі доти, доки парламентарії не внесуть зміни в колишню, що дозволили б це робити, спираючись на вже існуючі норми. Тож для того, щоб пересічні українці отримали можливість виявити свою думку щодо Основного Закону, в ньому має бути закріплена відповідна процедура. Ким? Парламентом, де у Віктора Ющенка підтримка нині, м’яко кажучи, слабенька.

Закінчення на стор. «П О Д Р О Б И Ц I»