Клієнт зобов’язаний...

Урядовий комітет з питань економіки з третьої спроби затвердив програму приватизації на 2003—2008 роки. Правила, за якими будуть продаватись державні підприємства, є предметом надзвичайно гострої дискусії. І це не дивно, адже на найближчі шiсть років планується приватизація всіх державних холдингів та промислових гігантів, навколо яких тісно переплетені інтереси політико-фінансових груп. Голова Фонду державного майна Олександр Бондар переконаний, що вже 19 лютого Кабмін затвердить програму і передасть її на затвердження Верховної Ради. На прес-конференції в ФДМ стало відомо, що лише на урядовому засіданні за тиждень вирішиться суперечка Фонду з Міністерством юстиції щодо продажу цілісних майнових комплексів державних підприємств за борги. Міністерство хоче, щоб цим займався славнозвісний «Укрспецюст», а Фонд хоче забрати це право собі. Аргументація Олександра Бондаря виглядає безкомпромісно:

— Ми плануємо продавати цілісні майнові комплекси таким чином, щоб не тільки погасити борги, а й спрямувати залишок коштів в бюджет. Я не бачу, що в цій схемі поганого. Якщо Мінюст доведе, що «Укрспецюст» кращий торговець, ніж Фонд, і що був хоч один випадок, коли, крім визначеної судом суми, гроші потрапляли і в бюджет, я складу руки і віддам їм ці повноваження. Жодний продаж через «Укрспецюст» не давав додаткових коштів для бюджету.

— Чи правда, що нинішній варіант програми приватизації скасовує поняття «промисловий інвестор»?

— За пропозицією Міністерства економіки, поняття «промисловий інвестор» знято. Ми пішли на цей компроміс, оскільки вважаємо, що такий вид продажу, як конкурс з обмеженою кількістю покупців, компенсує це поняття. Можна буде застосовувати за рішенням Кабміну аналогічні норми: визначатиметься коло покупців, які повинні брати у цьому участь.

— Тобто офшори все-таки не будуть допущені до приватизації?

— Є рішення і Президента, і Кабміну про те, що офшори не повинні брати участі у приватизації стратегічних об’єктів. До речі, останні рішення Нацбанку це підтверджують, є обмеження на участь офшорних компаній на операції з українськими акціями. Але це стосується тільки стратегічних підприємств і тих, де частка держави становить більше 50%. На торгах, що відбуваються на біржах, таких обмежень немає, і при інших варіантах продажу теж.

— Кілька фракцій парламентської більшості вже заявили, що будуть виступати за виключення з програми приватизації такого варіанту продажу, як закриті торги, бо не підтримують будь-які обмеження кола учасників. Ви ведете консультації з цими фракціями?

— На «круглих столах», які ми проводили, це питання обговорювалось досить критично. Думаю, на цю тему ще будуть дискусії. Будемо пояснювати свою позицію. Ви ж знаєте, що «промисловий інвестор» в минулій програмі теж викликав багато заперечень. Думаю, що і це пройде через парламент. Інакше дуже важко буде пояснювати керівництву держави, чому на тому чи іншому підприємстві працюють офшорні компанії, власників яких ніхто не знає. Рішення про те, як обмежувати коло учасників торгів, прийматимуть не пара заступників, а Кабінет Міністрів. Я не бачу тут нічого страшного. До цього будуть залучатись і депутати.

— Як триває виконання розпорядження Президента про передання управління всіма державними підприємствами Фонду держмайна?

— Перелік всіх рішень уряду про передання в управління направили в Кабінет Міністрів на скасування. Він буде приймати рішення по кожному об’єкту індивідуально чи по групах і узгоджувати їх, звичайно, з Президентом. Це вже їхня парафія. За нашими даними, таких об’єктів всього 1572. Причому 1200 з них — це об’єкти, де частка держави менша 50% акцій. По цих об’єктах є однозначна позиція Фонду, яка погоджена вже і з першим віце-прем’єром, і з прем’єр-міністром, із Президентом: ці об’єкти треба терміново продати. Можливо, ми будемо застосовувати спеціальні процедури по зниженню ціни. Після цього у нас залишиться трохи більше 300 об’єктів, щодо яких Кабінет Міністрів буде приймати окремі рішення, хто ними буде управляти. Ми не є активними і цілеспрямованими прихильниками того, що все має бути у Фонду. Ми виконуємо рішення Президента. Якщо таких об’єктів залишиться в України трохи більше 300, думаю, не буде вже важливо, хто ними управляє. Якщо казати мою думку, то не зовсім би хотілося забирати всю енергетику у Мінпаливенерго, бо це дуже специфічна і складна галузь. Думаю, Міністерству краще ними управляти. Що стосується Укртелекома, то враховуючи, що гроші за UMC досі не надійшли, дивіденди не виплачуються, в мене велике запитання: чи вдало управляє Держкомзв’язку цим об’єктом? Давайте почекаємо, як далі будуть події розгортатися.