«Кольчуги»: про що свідчать висновки експертів?
Євген КАМІНСЬКИЙ, завідувач відділом Інституту світової економіки та міжнародних відносин:
— Експертна комісія з самого початку не обіцяла відразу оприлюднити свої висновки. Чому вона прийняла таке рішення? Думаю, причина висвітлена у словах досить відомого вже в Україні Річарда Баучера, який говорив про те, що в Україні були настільки ретельно підібрані особи, з якими зустрічалися представники комісії, що експерти заздалегідь не були впевнені в тому, що матимуть можливість зустрітися з усіма, з ким вважають за потрібне. Очевидно, ця відсутність впевненості в тому, що вони все побачили, зустрілися з усіма потрібними особами, позначилася на рішенні не оприлюднювати висновки одразу. Експерти заздалегідь поставили собі за мету продовжити дослідження. Думаю, приїзд представника Держдепартаменту США Стівена Пайфера до Києва якраз є спробою розширити коло таких зустрічей в Україні, коло політиків, державних діячів, військових, з якими можна було б обговорити ці проблеми.
На мій погляд, потрібно звернути увагу на головний момент: американці постійно повторюють сюжет із гіпотетичної розмови Президента з покійним Малєвим. Леонід Данилович Кучма в одному зі своїх телевізійних виступів, коментуючи ці звинувачення, сказав, що «ніколи б не дав такого розпорядження». В даному випадку, я вважаю, що якби наш Президент просто, не вживаючи умовного способу, сказав, що «ніколи не давав такого розпорядження», він відразу поставив би в дурне становище своїх обвинувачів. А тепер частка «б» надала аргументи його противникам.
Наразі можна чекати як серйозних політичних та економічних санкцій проти України, так і відновлення стратегічного партнерства між Україною й США. Все залежить передусім від нашої поведінки. Від того, наскільки швидко ми зрозуміємо, що живемо в XXI столітті, й наскільки американці зможуть зрозуміти, що ми ще продовжуємо жити періодом первісного накопичення капіталу, що наша країна в економічному контексті знаходиться в такій ситуації, в якій США були після отримання незалежності. Вашингтон повинен зрозуміти, що шлях від тоталітарної диктаторської системи до демократії не може бути пройдений за якісь десять років. У будь-якій із пострадянських республік є проблеми з демократизацією не менші, ніж в Україні. Чому ж американці зосередилися саме на Україні? Тому, що Україна — важлива держава, яка має бути стратегічним партнером Заходу. А нам потрібно думати, яким чином довести, що ми можемо йти до демократії, можемо зробити все, щоб у нашій країні не боялися працювати західні компанії.
Потрібно дати можливість Стівену Пайферу чи представникам комісії зустрітися з тими людьми, з якими вони хочуть. Було б непогано, якби Стівен Пайфер зміг зустрітися з Президентом Кучмою після його повернення з Австрії. І, звичайно, українському керівництву потрібно продемонструвати, що воно єдине. Сьогодні дуже мало політиків відкрито підтримали Президента. Якщо подивитися на цю ситуацію очима Заходу, виглядає так, ніби Президент залишився один. Доки буде так, чекати чогось доброго не доводиться.
Борис ПАРАХОНСЬКИЙ, Інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України:
— Найкращим для української влади зараз було б проявити витримку, обережність, зваженість висловів, не піддаватися емоційним сплескам. Швидше за все, дві події вплинуть на подальший розвиток ситуації: самміт НАТО в Празі й можлива операція в Іраку. Не варто також забувати, що в Сполучених Штатах щойно відбулись вибори. Адміністрація Буша буде дивитися, які настрої панують в новому складі Конгресу й серед новообраних сенаторів. Поки що немає підстав говорити, що США займуть більш жорстку позицію у питанні «Кольчуг». До того ж, потрібно врахувати ще один чинник — західні експерти вичікують, як складеться ситуація з новим урядом, які сили будуть в ньому представлені, чи відповідатиме формування виконавчої гілки влади уявленням Заходу про демократичність. Ситуація потребує певної паузи й з їхнього, й з нашого боку.
Борис ТАРАСЮК, голова комітету ВР з питань європейської інтеграції:
— Сам факт того, що положення переданого експертами звіту не оприлюднюються, свідчить про те, що очевидно, є деякі питання. Не знаючи положень цього документа, важко коментувати. Свою версію реакції на цей звіт вже оприлюднив Голова Верховної Ради Володимир Литвин. Я можу дати лише свою персональну точку зору. Вона полягає в тому, що очевидно, є якісь питання, які зараз ні українська, ні американська сторона не хотіли б оприлюднювати.
Що в цих умовах потрібно робити? Потрібно робити висновки, не повторювати вже припущених помилок, діяти за правилами, надати переконливі докази, що цього (продажу «Кольчуг») не було. Це — з одного боку.
З другого боку — тут я маю на увазі британську й американську сторони — надати докази, які б виходили за межі відомих плівок Мельниченка. Якщо в них є додаткові докази — то нехай вони їх нададуть.
Нашим органам влади варто було б продемонструвати готовність до співпраці. Якщо дійсно є додаткові питання до України — то на них потрібно відповісти. Не можна створювати атмосферу, за якої в американської сторони може скластися враження, що щось приховується.
В наших інтересах закрити це питання, розвіяти всі сумніви, які існують.
