Коли країна дізнається про своїх героїв?

— Комісія зараз має інформацію і щодо відкритих акціонерних товариств, і щодо «десятипроцентників». Але для того щоб розкривати цю інформацію, потрібні певні ресурси. У тому числі комп’ютерна техніка, виділені лінії і так далі. Як ви знаєте, державним органам дуже складно купувати вже протягом багатьох років основні фонди за рахунок бюджетних ресурсів.

— Тобто проблема тільки технічна?

— Так.

— Що робиться для її вирішення?

— Якщо ми не вирішимо питання про надання грошей з бюджету найближчим часом, то будемо змушені шукати нетрадиційні способи. Наприклад, звертатися за грантами у відповідні організації. Ми хочемо створити цілі центри інформації з безкоштовним доступом інвесторів до цієї інформації. Тому що вона вже є, просто потрібні гроші підтримувати її, тримати техніку, закуповувати її. А інформація є, і її можна надати у будь-який момент.

— Наскільки великі гроші потрібні для створення бази даних про українських акціонерів?

— Ми таку суму подали у Кабінет Міністрів. Можливо, він вирішить нашу проблему, поки що цілком реально у цьому випадку вирішити її за допомогою держави.

— Про яку конкретно суму йдеться?

— Якщо можна, я б не відповідав на це запитання. Хоч я, звичайно, відповідав за підготовку цих рішень. Але про це не хотів би говорити через одну просту причину — це не така велика сума, як здається. Це цілком прийнятні обсяги.

— Ви розумієте, що Держкомісія ризикує потрапити під політичні обвинувачення? Адже у цьому випадку йдеться про розкриття реальних власників на цілому ряді скандальних об’єктів.

— Ми у будь-якому випадку розкриємо цю інформацію найближчим часом. Зараз навіть розглядається питання про підключення декількох організацій, що саморегулюються, до цього процесу. Ми можемо використати їхню базу даних, щоб передати їм інформацію для безкоштовного розкриття перед інвесторами. Навіть такі варіанти розглядаються. Якщо, звичайно, не вдасться вирішити питання з оперативним виділенням фінансових ресурсів із бюджету. Завдання комісії — не нагромаджувати для себе цю інформацію, а збирати і передати її інвестору. Нагромаджувати ми вже навчилися. Тепер головне — забезпечити передачу її інвестору. Це дійсно проблема. Але я не бачу якихoсь причин не вирішити її найближчим часом.

P.S. Як стало відомо з джерел у Міністерстві фінансів, з Держкомісії прийшла заявка на формування нової бази даних за рахунок бюджетних коштів на суму 690 тисяч гривень. Залишається сподіватися, що уряд виконає свою обіцянку розкрити інформацію про переміщення великих пакетів акцій у ВАТ, де держава має не менше 10%, а також про великих власників інших українських компаній. До речі, за деякими даними, понад 2/3 акцій у ВАТ, де держава має пакет з 25%, володіють оффшорні компанії.