Учора в Європейському комітеті з запобігання катувань вітали Володимира Євінтова, директора Українського центру прав людини, обраного Комітетом міністрів Ради Європи представником від України. Незабаром комітет розгляне звіт незалежних експертів РЄ, котрі в лютому цього року відвідали українські спецустанови — тобто колонії та в’язниці.

Інтерес комітету до вітчизняних спецустанов став чи не першим поштовхом, що зрушив хоч ситуацію в місцях позбавлення волі. Очікуючи на відповідну реакцію РЄ, Президент доручив Міністерству внутрішніх справ створити в своєму «господарстві» бодай видимість намагання «ввійти в Європу».

Кількість засуджених в Україні щомісяця зростає майже на шість тисяч осіб. Це означає, що майже кожен десятий з народжених у країні дітей теоретично може потрапити до в’язниці. На відміну від європейських країн, де покаранням вже є сам факт позбавлення волі, в Україні, де для багатьох покаранням є життя, у в’язницях створено умови, нестерпні для людського існування.

У цей рік пенітенціарні заклади вступили з 70-мільйонним боргом за продукти харчування та виділеними урядом коштами лише на хліб. За повідомленням міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, кількість хворих за гратами перевищила 15 тисяч осіб. Кожен десятий засуджений хворий на аліментарну дистрофію! Кожен третій має психічні розлади, захворювання органів дихання. Минулого року від набутих захворювань померло 2300 осіб, що перевищило загальний показник смертності в Україні в три рази. За роки незалежності, в тому числі й незалежності в’язниць від державного бюджету, майже в одинадцять разів зросла кількість хворих на туберкульоз.

У протитуберкульозних лікарнях на одного лікаря припадає понад сто хворих, а кошти на медикаменти за перше півріччя не виділялися взагалі. Підкорегований бюджет спецустанов становить сьогодні лише 36% від необхідного, а витрати на харчування профінансовано лише на 12%. Фактично невибагливий раціон ув’язненого становить третину від потреби дорослої працездатної людини, яких на тому боці нормального життя майже 80%. Сьогодні виникла реальна загроза збільшення хворих на дистрофію, туберкульоз та зростання смертності в місцях позбавлення волі.

«Відсутність коштів на проведення капітальних ремонтів водопровідних та каналізаційних мереж призвело до спалахів гострих кишкових захворювань уже поточного року, — констатував Олександр Пташинський, заступник директора Державного департаменту України з питань виконання покарань у листі до міністра фінансів. — При подальшому зменшенні асигнувань неможливо гарантувати стабільну, оперативну обстановку в установах виконання покарань (УВП)». Крім того, постановою Кабміну УВП було виключено з переліку установ, які не підлягають відключенню від системи газопостачання. За борги без гарячої води та газу залишилися спецустанови Львівської та Київської області. Персонал міжобласної спецлікарні в Бучі (під Києвом — Авт.) власноручно заготовляв дрова, облаштував водогрійні котли та польову кухню для приготування їжі. Лише зусиллями Уповноваженого з прав людини позбавлені державою елементарних умов існування отримали тепло. Місця позбавлення волі стали не лише розсадниками інфекції (важко навіть уявити, яке розмаїття хвор

об винесли із в’язниць 35 тисяч амністованих). Навіть Ю. Кравченко у зверненні до Президента констатував, що були «випадки відмови працівників від виконання службових обов’язків». Як результат, цього року зафіксовано 12 випадків утеч ув’язнених з-під варти.

Уже в лютому цього року було розроблено «робочі плани» з приведення умов утримання затриманих та ув’язнених «до європейських стандартів». Після інспектування ізолятора тимчасового утримання столичного управління міліції тут чи не вперше взялися за облаштування туалетів та зміцнення вікон, розчищення двориків для прогулянок, аби затримані на десять діб, що утримуються, як правило, понад встановлений термін, змогли б хоч годину на день подихати свіжим повітрям. Адміністрація ізоляторів тимчасового утримання розпорядилася прикрити дощаті нари бодай матрацами. Взялися за ремонт душових та протиепідемічну обробку камер. Однак, за даними представника омбудсмана Сергія Кузьменка, ситуація залишається критичною. Працівники єдиної в Україні справді правоохоронної «силової» інституції з початку цього року відвідали понад десять спецустанов. Позаминулого вівторка вони відвідали Київський міський ізолятор, що на Подолі, де на площі, розрахованій на 150 осіб, перебуває до 250 затриманих. У затхлих камерах перебуває до оди

надцяти осіб, здорові разом із хворими, без достатнього лікування та харчування.

Як не дивно, за твердженням Ніни Карпачової, Уповноваженого з прав людини, хоча традиційно спецустанови ще остерігаються оприлюднення подробиць свого втаємниченого життя, однак розуміють важливість проблеми «олюднення» умов утримання «спецконтингенту», як за звичкою називають цих людей.

Міністерство внутрішніх справ на вимогу Уповноваженого навіть зобов’язало своїх підлеглих у двотижневий термін в системі занять із профільної та службової підготовки вивчити вимоги «правоохоронних» законів, надавати усіляку підтримку Уповноваженому з прав людини, щомісячно аналізувати (як це не дивно для нас звучить) стан забезпечення прав людини в спецзакладах.

Тримання під вартою понад півтора року, тривале непроведення слідчих дій, розгляд касаційних скарг понад місяць, перевищення службових повноважень — лише додаток до насущних проблем, з якими сьогодні залишені наодинці понад 200 тисяч осіб, — чиїхось батьків, дітей, родичів...

№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»