КОМЕНТАР

Олександр ПЛЮЩ, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціальної і політичної психології АПН України:

— Усі ми вийшли з суспільства, в якому багато що централізовано контролювалося. І ми досі вважаємо, що контроль, заборона вирішують усі проблеми. Причому, як правило, маємо на увазі контроль «зверху», державний. А це, стосовно окремої людини та її бажань, абсолютно безглуздо.

У сенсі певного контролю над моральністю, ми не вміємо користуватися тим, що маємо. У нас зараз уже існують закони, які обмежують час показу на телебаченні фільмів і програм типу «після 16». І незадоволені «засиллям» аморальності на екрані громадяни можуть звертатися до судів, управління із захисту прав споживачів. Та, з іншого боку, в законах не всюди чітко прописано поняття «порнографії», «еротики», «жахiв», тому оперувати в законодавстві й судовій практиці ними поки важко. Наша лабораторія зараз саме працює над проблемою чіткого визначення цих понять.

Практика показує, що споживачі порнографії завжди знайдуться і обійдуть будь-які заборони. Я вважаю, що не треба робити зі споживачів порнографії ізгоїв і вимушувати їх порушувати законодавчі акти, які обмежуватимуть це споживання. Нещодавно в дискусії на російському телебаченні наводилися дані про те, що 70% Інтернету — це порнографічні сайти. Тому заборона порнографії певною мірою повинна стати забороною Інтернету. А це суперечить принципам сучасного світу.

Порнографія, звичайно, впливає на психіку людини. Але цей вплив має кумулятивний, накопичувальний, ефект, тобто інформація повинна досягти якогось порога, щоб цей вплив проявився. А також він характеризується відстроченням подій: якщо ви сьогодні щось таке подивилися, то це не означає, що завтра ви підете щось погане чинити. Ці чинники, до речі, обумовлюють складність вивчення впливу порнографії, яка демонструється по ТБ та агресії на людську психіку. Існують, щоправда, дані, що в Америці цифри зростання насильства в містах повторювали криву зростання кількості телевізорів на душу населення, що може бути підтвердженням того, що негативний вплив все-таки існує.

Крім того, на мою думку, забороняти порнографію і т.д. — це все одно, що заборонити користуватися автомобілем із метою запобігання автомобільним аваріям. Рівень впливу порнографії на психіку людини залежить від сформованості та стійкості її морально-ціннісних орієнтацій. Зрозуміло, що суспільство повинно оберігати своє психічне здоров’я, не допускаючи безконтрольного поширення матеріалів, які містять порнографію, агресію тощо у ЗМІ, але воно також повинно давати можливість їхньої публікації і ставитися до них досить толерантно. Тим більше, що силою нав’язана заборона призведе до того, що її обов’язково порушуватимуть, особливо творчі люди.